Обсуждение рассказа ar017 Упасть и подняться

Не верю в проблему перенаселения - в Европе и Америке этой проблемы уже нет, а если жить станет так тяжело, то и размножаться будет тяжело, и детей растить - и меньше людей будут их заводить...
Но, может, я и ошибаюсь.
По мне бы рассказ мог бы стать чуть лучше, если бы закончился прибытием Лайаны на станцию, в катастрофу такого масштаба тоже не особо верю, но это может быть и вкусовщина.
В остальном - понравилось, в духе фантастики "золотого века", поверил в мир и в героев.
Спасибо!

Звичні речі (як для високотехнологічного світу) описані з надмірним захватом, мов про дивину та небачену чудасію. Через що зчитується уява автора-фантаста, замість занурення в середовище. Але з уявою в автора все норм)

От дійсно, вище правильно дуже підмітили, такі ніби не складні речі, а читати цікаво!
Інтересна вигадка що до проблеми сміття, логічна ієрархія.
Сподобалась остання частина, та навіть ніби не дуже веселий фінал вийшов дуже доречним.
+1
Та успіхів!

Всем спасибо и успехов!


Ну… у Дэна Брауна в романе «Инферно» аргументация выглядела убедительной. Да и в фильме, хоть и ужасном, всё же был очень поучительный момент с подсчётом бактерий в пробирке.


Слід враховувати, що мешканці описаного світу не можуть подорожувати за своїм бажанням. Для них будь-який вихід за межі хмарочосу — наче квиток у Діснейленд. Тим більше, коли мова йде про поїздку до об’єкту космічної галузі.

Вітаю авторе!
Суперське оповідання.
Легкий стиль, який приємно читати, інтригуюча загадка, несподіваний фінал.
Внутрішні і зовнішні конфлікти персонажа.
Радію чудовій фантазії автора, який придумав отакий виверт.
Удачі на конкурсі.

Вітаю, Авторе!
Симпатичне оповідання! Легкий лаконічний стиль, все послідовно і логічно, зображений світ чітко окреслений: зрозуміло, як люди живуть, звідки беруться продукти, як утилізується сміття, і навіть окреслена головна причина перенаселення. Дія розвивається динамічно, без зависань, є певна ідея, доволі актульна. Гарно і вправно.
Єдине - трохи дивно стосовно сміття: якщо ресурси планети настільки обмежені, то, мені здається, було б логічніше переробляти сміття і зробити виробництва усіх речей з безвідходним циклом. У творі є згадка про те, що тканини і інші матеріали виготовлені з продуктів переробки - але тоді незрозуміло, чому все ж таки того сміття аж стільки! Звідки ж воно тоді береться? Але то таке - кіна б не було
Успіху на конкурсі!

Люди-то не бактерии
Если посмотреть на Европу и Америку, то как только женщина перестает восприниматься исключительно как инструмент для размножения - или общество выходит из состояния "третьего мира", так проблема перенаселения и заканчивается, нации стареют, вымирать начинают.
Плюс если там условия жизни - врагу не пожелаешь, кто ж будет детей плодить, чтоб они мучились?
Но, может, я и не прав

Якщо народжуваність дітей обмежити не можна, то може хоч обгортку від бутерчиків можна? Не віриться що в такому світі не прийнято хоч якихось правил щодо сміття. Тим паче для бутерчиків то екопакування вже можна знайти.

Мені сподобався твіст наприкінці, але не до кінця повірила в мотивацію героїні отак-от утекти. Протягом оповідання в мене склалося враження, що життя в неї тут не таке вже й погане. Вона пишається своєю роботою і має доступ до привілегій (наприклад душу), до яких не кожен землянини має доступ. Не показано її захват колоніями в космосі (окрім безпосередньо перед вильотом), не складається враження що там рай, про який всі мріють, тому рішення дуже вже спонтанне. Вона дуже відважна, якщо так легко кидається в таку авантюру.

Також сподобалося про докори сумління ГГ. Це показує її з хорошого боку.

Хороше оповідання. Написано вправно, цікаво і динамічно.
Я цілком вірю в можливість перенаселення Землі. Доки рівень життя по всій планеті більш-менш вирівняється і стане достатнім для того,щоб не потрібно було народжувати багато дітей задля забезпечення виживання, пройде ще немало часу. Та й всілякі традиції щодо цього не варто відкидати, плюс бажання отримувати грошову допомогу на дітей і жити з цього - ой яке привабливе для багатьох.
У гігантські ферми, осушення морів та втручання в клімат теж вірю, це цілком ймовірний розвиток подій. І ймовірність всіляких епідемій у таких умовах зростає теж значно.
А от про сміття в космос - не вірю. Це енергетично не вигідно. Розігнати кілограмовий снаряд до швидкості 1-2 км/с це ще реально, а от багатокілограмові болванки зі сміттям (та ще й вкривати їх металом!) розганяти до другої космічної швидкості - це марнотратство, я гадаю. А ще ж їх у космосі треба направити до сонця. А поцікавтеся як летять зонди до сонця, це не така проста справа, як здається і теж затратна. А звідки брати енергію в космосі перебуваючи ще в обмеженішій ситуації з ресурсами? Краще вже робити упаковку з матеріалів, що розкладаються і пускати їх на переробку на добрива для ферм, це буде набагато ефективніше. Одяг з водоростей теж міг би розкладатися на добриво.
Це критика зовсім не для приниження цього оповідання, воно реально класне, нагадує розмахом ідей оповідання з середини 20-го сторіччя. Навіть у Лема десь є про виведення води з океанів у космос задля збільшення площ суші.
Успіхів на конкурсі!

Дякую усім коментаторам за доречні зауваження!

Трохи додам:


Хочется верить, что правы


В тексті є вказівки (може, замало) на те, що передчуття неминучої загибелі пронизує всю культуру, відчутно діє на світогляд. Через це — спонтанні спалахи насильства і таке інше. Тому рішення героїні цілком природне — і, як показали майбутні події, цілком слушне.

Вітаю. Що ж, приєднаюся до тих, хто не вірить у обраний шлях зі сміттям в космос. З усіх перерахованих відкинутих способів він якраз найненадійніший, найнебезпечніший та найдорожчий. До речі, сам в університеті займався напівфанатським моделюванням відправки на Сонце радіоактивних відходів і в результаті вони не долетіли й повернулися нам на голови . Та й сам світ: число обране зовсім захмарне, чому немає планів колонізації бодай супутника (До речі, на Марсі начебто виявили тамтешні водорості, хоча може й фейк) і люди не так вже й погано живуть. Власне, як на мене, людство банальне до такого етапу не доживе. Апокаліпсис в кінці теж надто швидкий. Ні, якраз він описаний реально, але такі події займають сторіччя і вимирання насправді вельми тривалий процес. Власне, динозаври вимирали довше, ніж існує людство.
Не згоден з динамічністю: особисто мені початок здався затягнутим. Так, він йде на знайомство зі світом, та все ж дещо гальмує. Я б почав з героїні у потягу, де б вона могла і перекусити, і новини подивитися, і про душ згадати.
А от сама ідея шикарна. Також екшен: його мало і він незграбний, але це діє на атмосферу. Віриться в те, що героїня відчайдушно бореться за життя. Також імпонує її відчайдушність.
Загалом, по моїм враженням, оповідання міцний середняк, тому й оцінку поставлю відповідну. Успіхів в конкурсі!