Обсуждение рассказа ac028 Не викидайте дитячих мрій

Цікаво. Кумедно.
Корисні техн.подробиці.
Що б сказати поганого... От підсумок трохи дивний. Хто їх пам'ятає, ті дитячі? А як і згадає, то чи не надто вони прості?
А старші мрії таки цікавіші. Хоча й нездійсненніші.
От трясця! Не вийшло покритикувати -- дит. мрії корисні більшою реалістичністю і здійсненністю.

Гарний твір, мені сподобався. Доволі кумедно і приємно спостерігати за ГГ в дитинстві. Лише дивно, що в одних реченнях малий вимовляє букви "р" та "щ", а в інших - ні. Та й навряд чи який-небудь журнал відправляв би на прес-конференцію, де йдеться про наукові питання людину, яка взагалі в цьому нічого не тямить і навіть не може задати нормального запитання.

Рассказ оставил двоякое мнение. В целом идея понравилась, но есть некоторые огрехи.
Отец забрал бомбу домой? Это очень странно, я понимаю, если бы он хотел сдать ее на металл, но просто забрать из песочницы и начать в ней разбираться. Этот осколок можно было бы вполне поместить под дом, и отец семейства к примеру случайно наткнулся на этот осколок, когда укреплял фундамент или решил посадить дерево, тогда понятно почему он оставил ее дома. А так...

а следом за этим:

что? Это ж какие руки должны быть у маленького мальчика?

О хорошем.
История получилась целостной, интересно было читать про то, как отец с сыном вместе изучают предмет. Технические нюансы тоже порадовали. Концовка тоже очень понравилась, хотя последняя фраза получилась слегка наивной.
Удачи на конкурсе!

Гм, я б так і зробив.


І це також з власної практики. Колись, у дитинства трапилось мені викопати якраз кисть руки, ну, кістки, звісно. Ну що сказати... тягали, показували одне одному. Малі діти - вони такі...

Дякую всім за відгуки.

Рассказ прочитал с удовольствием.
Осталось, правда, два вопроса.
Все то, что описано в рассказе, и правда было во время Второй Мировой?
И у главного героя, по ощущению, есть прототип - иначе зачем бы так калечить героя?

Спасибо!

А в мене інше питання: в чому фантдоп? Саме в історії про минуле? Бо про міні-зонди до Толімана е-е... прототип ГГ не так давно саме висловлювався. Але ідею, здається, розкритикували.

та


авіаційної



Що таке «homeguard»?


також не


протипіхотна





стріляли, тільки


давньої, напівзабутої


- Ну, завтра


Зайвий пробіл





фотоапарат. – А


об’єктиву. – Якщо


Бракує пробілу.


Чому з великої?


світлодіод


На кінці – крапка.

* * * * *

Гм. Я думав, та «бомба» - з іншої планети. Чи – це і є отой зонд, перенесений у минуле. А виявляється – і справді, просто бомба.
І в цьому контексті згадка про дитячі мрії виглядає не дуже доречною. Малюк взагалі-то ні про що не мріяв. А якщо і мріяв - усе ж таки не про космічні подорожі, а про застосування «розумної бомби». Школу підірвати, абощо.
Тому – ідея твору зрозуміла, але, на мій погляд, розкрита невдало.

Homeguard - рух англійських волонтерів у 1940 році. Майже такий самий, як у нас. Відзначились певною кількістю досить чудернацьких конструкцій.
Дякую всім за зауваження. Назва справді не дуже вдала, якщо хтось порекомендує правильнішу, буду дуже вдячний.

Ну что ж... Так-то очень по-доброму получилось. Идея подана в лоб, начиная с названия, но оно не беда. Тут в другом проблема... А где герой? Куда героя потеряли?

Вот смотрите: сначала повествование ведётся как бы с точки зрения отца. Потом фокал меняется и мы видим стереотипную, будто материализовавшуюся из анекдотов про блондинок, журналистку. А сам герой, прототип которого известен всему миру, отсутствует. Мы узнаём о его детском любопытстве и — после — разработках. Получилась зарисовка о том, что детские мечты бескрайне важны. С этим полностью соглашусь, конечно.

Вот только... катарсису мне не осыпали. Да ладно катарсис — просто чтобы попереживать, пройти по истории вместе с героем... Эх.
В целом — мило получилось. И есть какая-то в истории чистота. За это спасибо.
Удачи!

Добрый вечер, автор.
Миленькая историйка. Фантастики не много, но есть чуть-чуть. Приятно уже то, что на полёты к звёздам
автор смотрит трезво, согласовывая с возможностями науки. Такого рода идеи уже сейчас обсуждаются.
Кто-то об этом должен писать фантастику - много коллективного интеллекта вложено.
Какая потребность была ГГ во всемирно известного учёного воплощать? Добавить рейтинга рассказу?
Не думаю. Лучше, как отмечено у коллег, последовательнее показать переход от мальчика к зрелому
учёному. Тогда ГГ получил бы в работе полноценную жизнь.
Всё равно, за смелость в продвижении научной фантастики, от меня - хорошо.
Удачи на конкурсе.

Это что за покемон в тексте застрял?


То есть пробелов к этому слову так и не завезут? Ну ок. И потом, они прям НАРОЖАЛИ пушек и всего такого? Ничего себе! Похоже вообще на рекламу.


Не, ну мораль, допустим, ясна и правильна. Но при чём тут Хокинг, фашизм-коммунизм, умная бомба и зонды к Альфе Центавра? Как будто положили в миксер несколько словарных статей и включили на полчаса. Нет, спасибо, я не голодный.

Гм, я сподівався, що учасники конкурсу фантастики все ж мають хоча б базові історичні знання (щодо хоумгарда), але то таке, можна й не. Але мені й на думку не могло спасти, що хтось з любителів фантастики може не знати про проект Хокінга.

Правильно, автор: когда вас критикуют, включайте снобизм и всячески сомневайтесь в интеллектуальных способностях критиков! Это ж все так делают, ага. Ну кто не знает хоумгард, в самом деле? Тем более когда в тексте это слово выглядит как неудачная копипаста. Не вы виноваты, а мы, несомненно

Про проект Хокинга я в курсе, только мне даже жаль, что он попал в этот рассказ, где выдуманные журналистки задают великому физику тупые вопросы просто ради гэга.

Не сподобалося мені. Ні, написано вправно, ідея теж гарна, хіба що мораль надто в лоб подана.

Мені ГГ хотілося побачити, але його так і не дочекався. Хлопчик, який перетворюється на голос з вокодера важко сприймати за ГГ. Немає того, чиї проблеми мене мають цікавити, за кого я маю перейматися. Нажаль.

Успіхів!