Обсуждение рассказа ac003 П’ять хвилин

Схоже, першим прокоментую цю роботу. Починаю звикати.
Особисто для мене - непогана робота. Обізву цей жанр "психологічною драмою" ( більш авторітетні критики, міркую, визначать його краще). Персонаж виписаний непогано, що є головне у такому жанрі.Мова подобається. Оптимізму сюжетна лінія не додає, але в житті того вистачає. Іноді варто показувати ті сторони людської природи, які не так вже й рідко зустрічаються. Це допомагає розмірковувати над сутністю людини. Але для якісного розмірковування я не побачив в оповіданні чогось, на що можна було б спертись, як на протиставлення життєвій позиції ГГ. Той персонаж, що на самому початку всю цю "кашу" і заварив, виглядає трохи штучно і непривабливо.
Хороша кінцівка - на місці, достатньо несподівана і закономірна водночас.
Підозрюю, що дана робота "назбирає" і не дуже високих оцінок, але від мене - добре.
Успіхів на конкурсі, авторе!

Коментарі стосовно змісту.
Читається легко. Читати було цікаво і ще, сподобалось, що розповідь наштовхує на міркування, як би сам вчинив у такій ситуації.

Тепер, щоб придертись : не зрозуміла мотивація того, хто дав дар.

Дякую за відгук, Завулоне)

Я вирішив далеко в ліс не заходити, тому на роль представника зла запросив самого Діабло.
Знаю, банально, але в даній ситуації це був найкращий вихід, адже сама ідея вже висіла в просторі, а описати, звідки ноги виросли, стало проблемою.

Мотиви даного пана, як відомо, прості й хазяйські.
"Кадило крутиться-бабки мутяться" (с).
В даному випадку: людське серце крається-диявол посміхається.

лисий вождь (смішно) і плач (сумно). І все в одному речення. Недобре...

Трохи б почистити мову (прибрати вульгарне). Укр.: „копняк”.
Стояти в черзі й не підготувати гроші? Гг -- недоумок?
Все життя не красти і почати перевірку саме з цього? Що за сюр?

Має бути пояснення чи пробував він використати хоч кілька сек. Інакше безглуздо виглядають роздуми на тему „є дарр, нема дару”.

До речіі, щось знайоме. 8хв. 5хв. Шредінгер

Одружився і вирощував "на автоматі" і раптом перед смертю полюбив.
Ні, не полюбив. Але як йому раніше не вдавалось побачити? Невже вони так гарно прикидались?

Хай там як, але читати було цікаво.
Хоча й кепсько, що фантастика в оповіданні загноблена. Показана як зло. Майже що абсолютне.
Тож, таке оповідання краще б мабуть на конк. АнтиФантастики? Чи як?

Бо чому все не навпаки? Якщо людина знає, що може відкотитись на 5хв., то отримує спокій. І роблячи необхідні кроки (сідаючи в ліфт, відчиняючи двері, стоячи на хіднику біля дороги з купою ймовірно п'яних мажорів, ...) не треба боятись смерті. Можна більше не думати про блискавки. От я колись спав на горі. Плоска вершина. Низька (888м). І небо було чисте. Але вночі прилетіли грім і блискавки. Було лячно.А з 5хв. можна ж було би зовсім не хвилюватись.
Та з таким вмінням можна стати непереможним військовим. Влучили в голову? Відкотись на 0.5сек -- і відсунься на 40см.

Взагалі-то у Володимира була всього одна спроба, і на цьому неодноразово акцентувалася увага)

Дякую з відгук!

Тоді чому Ви самі, в епізоді з крамницею, вклали йому думки, що можна було перевірити перед нею, на дорозі?

Але навіть одна спроба могла би неабияк згодитись в АТО. Та ще й купу людей врятувати і т.д. Хоча, мабуть вік завеликий для призову.

В той момент він, наляканий і приголомшений, злякався самої можливості того, що він має проклятий дар і вирішив, що б там не сталося, перевірити, чи так це насправді, бо боявся перетворитися на параноїка (дар Шредінгера, згадуєте?:) ). В шоковому стані йому й прийшла в голову ідіотська ідея вкрасти пляшку. Це вже потім він подумав, що якщо вже пішов на такий вчинок заради встановлення істини, то міг просто використати дар на вулиці без усіляких ризиків.
Вибачте, що таким чином приходиться розжовувати, очевидно, не зміг донести ту картинку і послідовність подій, яку тримав в голові.
Згоден, що момент шкутильгає конкретно. Все списую на неадекватне світосприйняття хлопця. Люди, які перебували в такому стані, зрозуміють)

Вітаю, авторе!
Хочу подякувати - читаючи оповідання, отримала купу-купезну задоволення.

Сподобалося, як написано. Неквапно, смакуючи. Так само неквапно і смакуючи читала.

Кінець закономірний, хоча, звісно, моя орієнтована на хеппі-енд натура, очікувала чогось надзвичайного, але то напевно було б надто фальшиво.

Твір дійсно ставить цікаві питання, і волосся стає дибки, коли шукаєш на них відповідь.

Думаю, моя оцінка вас цілком вдовольнить. Успіху на конкурсі!

Работа понравилась. Герой очень "выпуклый" - я переживала историю вместе с ним. Я вообще люблю истории, где замешены семейные отношения. Показана любовь к близким, страх и боль за то, что будет с ними.
В общем - автору спасибо, время на чтение потрачено не зря.
Удачи)

Дякую за відгук! Навзаєм бажаю успіху!

Щиро вдячний за те, що приділили увагу
Знаю, що Ви участі в конкурсі не берете, тому бажаю успіхів в подальшій творчості!

Як на мене, оповідання затягнуте. Автор неодноразово повторює, як ГГ жалкує, що за життя шанс не використав. Кілька разів загострено увагу, що діти вже вийшли з палати, хоча однієї згадки про це вистачає для розуміння ситуації. Про любов до дітей сказано, але показано лише любов до доньки, син більше статист в оповіданні.

Ідея, назагал, сподобалася, оповідання змусило замислитися, озирнутися.

Успіхів!

Идея интересная, особенно понравилось начало, когда ему давали дар, интересно описано. Но в дальнейшем, извините меня автор, но я не увидел никакого намека на фантастику. Вспоминались фрагменты из прошло (эмоции конечно описаны очень хорошо, за это огромный плюс), но по сути они никак не повлияли на окончания сюжета. Если выбросить все воспоминания, и шансы которые ГГ не использовал, он всё также проклянет своих детей. Но это лично мое мнение.
Конец, действительно шикарен, я к нему не был готов, и это мне больше всего понравилось
Над оценкой надо еще подумать.
В любом случае, удачи Вам на конкурсе!

Рассказ шикарный. Я думаю, что его обязательно должны напечатать. И совсем не важно, что "фантастики мало". Одного небольшого фантдопущения уже бывает достаточно, чтобы родился шедевр. Вспомните Дориана Грея. Мне очень импонирует психологическая проработка образов. А зацикливаться на дарителе необязательно - это второстепенный персонаж, он сделал своё дело и исчез. А вот описание мыслемучений ГГ - блеск! И концовка в масть! Поздравляю и желаю!