Обсуждение рассказа aa020 Тотальна мобілізація

Сложно что-то сказать. Общего законченного сюжета нет, есть маленький кусочек большой войны. Но это не упрек. В этом есть свое очарование. И атмосфера выдержана отлично. И жутко, когда поднимают трупы, и мило, когда оживляют котика, и трогательно у пары, старухи и скелета.
В общем, спасибо, автор. И удачи вам.

Понравился или нет - сложно сказать.
Как частичка чего-то большего - безусловно да. Как отдельное произведение - не хватило самой истории.
Написано очень поэтично и сочно. В самом начале - даже чересчур, ещё чуть-чуть и можно утонуть в обилии метафор. Не плохо, но на грани. Дальше по тексту язык выровнялся и стало лучше.
В целом - неплохо. Но если бы история была цельной - могло быть отлично.

Из описаний можно понять, что происходит вне показанного читателю сюжета: были войны, войны продолжаются, существуют военные союзы. Мёртвые защищают живых. Что-то в этом есть. Но хотелось бы всё же более законченного сюжета.
Тем не менее то, что вы нам показали, Автор, мне понравилось.

Несколько моментов:

Стилистически не то. Только "християнське чи мусульманське", это вот "чи" подходит, "або" для других ситуаций.

Не сразу стало ясно, что вы хотели сказать, а потом дошло. Снова не то слово."Як", "ніби" никак не подойдёт.

Тавтология. Дети не могут быть старыми, они по определению молодые. Да, молодые, не юные, к слову.

Удачи на конкурсе

Дякую, панове коментатори.
Так, сподіваюсь, колись з цього оповідання виросте щось більше. А може й не виросте. Хтозна...

чого б це? адже для описаного світу це типове явище, ніба ні?
Дочитав. Непоганий нарис, але логіку зомбівійська в умовах сучасної війни не розумію.

Нє, Авторе, це - не оповідання, це початок. І досить інтригуючий.
Ех, обірвали на самому цікавому. А простору ж - принаймні ще 17 кілознаків можна нафантазувати.
Сподіваюсь, колись з цього початку виросте оповідання.
Успіху в подальшій творчості!

Автор, мне вообще очень нравится, как вы пишете (если только ни с кем вас не путаю), но на этот раз сюжет простоват. Скорей зарисовка получилась. Ну, вам, вроде бы, уже сказали.
Удачи на конкурсе.

Написано гарно! Читається легенько.
Моя тонка натура не любитель некромантів та скелетів, але за неймовірно душевну сцену із закоханими я готова пробачити автору і некромантів, і скелетів, і... підняття котика.
Все таки зомбі, то зомбі, хоч і безобідне, а діти повинні розуміти, що іноді улюбленці і улюблені помирають і не повертаються, бо хто зна кого їй захочеться оживити наступним... і які наслідки матиме це для неї надалі. Хіба що для того світу це цілком нормальне явище.

Окрема дяка, що не стали смакувати ступені розкладання тіл і інші бридотні подробиці...
Єдине, що погано, це те що воно більше схоже на частинку чогось більшого, а не власне на оповідання.
Тому повністю осягнути задум автора важко.
А, якщо це не частина, а саме оповідання, то це автору в мінус.
Успіху на конкурсі!

Все ніби страшно і красиво, а місцями таки страшно красиво. Але "чого приходив, чого хотів" - так і не ясно (в смислі для чого ці полчища кістяків оживляти).
Успіху на конкурсі!

Ну да - зарисовка. Но довольно "продвинутая": мир прочитывается интересный. В качестве зарисовки - замечательно, хотя, возможно, чуть затянуто.