Обсуждение рассказа y022 Остерігайся тіней

Вітаю.

Казка про дівчинку, самотність і вир кольорів у її житті... Якщо чесно, досить слабо. Але, гадаю, Автор молодий і варто бути поблажливим до нього - учиться.

Є ряд зауваг до мовних неоковирностей, місцями розділові знаки ведуть себе пустотливо, місцями крізь полотно казки просочується колоритний сюрреалізм. Герої, окрім дівчинки, бездушні егоїсти. Починаючи з батька, який милується своїми принадами замість того, щоб милуватись такими ж очима своєї дитини. Хіба чоловікам таке личить? Це відштовхує читача.



У могили є кришка? Замініть на домовину, труну.

Дівчинка зве матір "чорною плямою", любові до неї не відчуває (принаймні, ніби про це не пишеться), але готова на самогубство заради матері. Нелогічно якось. Логічно - дівчинка глибоко самотня, бо навіть мати віддалилась від неї, стала чужою, дівчинка почувається нікому не потрібною, тягарем. Тому й думки про відхід... Ну, приймемо як варіант, що дівчинка все ж любить матір і розуміє, що та зачарована горем і втратою чоловіка. Так напишіть про це!

Імена красиві, але чому усі вони на букву "В"?

"Служанка" - служниця.

Чому почервонів ліф сукні, а не вся сукня?

....

Коротше, треба ще попрацювати.

Успіху.

Я б сказав, що написано незле, хоч усі вищезгадані зауваги таки слушні. Але втомлює спочатку потік свідомості ГГ, потім потік видінь ГГ, за яким не проглядає реальний світ. І депресивний мінор, густо замішаний на сумі й безнадії... Загалом, якщо стрінете тут одного критика зі згадками про собачку з повідриваними лапками, що ластиться до безногого сироти, не кажіть, що я вас не попереджав . Успіху на конкурсі!

ДаО, ЧучундрУА, дякую за відгуки.

Батько, очевидно, просто жартує А доброту матері дівчинка сама не хоче помічати.

Ех, і де того оптимізму взяти? Я ледь краплю на фінал вичавив
Успіху й вам.

Про Вильтену написано непонятно, и про этот мрачный чёрно-белый мир. Или это наш мир такой? Идёт куда-то, с деревьями странно обращается. Про настоящий цвет тоже не очень понятно... похоже, я вообще не поняла ничего. Пояснее бы! Что там вышло с радугой и общей гармонией.
Мать с девочкой вроде как статисты - исцеление приходит само, они никак не участвуют в этом процессе. Это плохо.
Написано неплохо, писать автор может, хотелось бы цельности и оригинальной идеи. Может, такая идея в рассказе и есть, но выражена очень невнятно.
Удачи на конкурсе.

Прочитав.
Не моє.

А ця хвороба дійсно смертельна? Два роки без суттєвої медичної допомоги – це довгенько.


Що означає «здалася»? В чому це полягало?


Загибель


цвірінькання – на


Слово звучить комічно, що не відповідає ситуації.


Рипнули


служницею


По-перше, «кришка» є у домовини, а не у могили.

По-друге, мрець у могилі вже ні на що не сподівається.

По-третє, що має статися після того, як хтось «зірве кришку»? Про що взагалі мова?


Краще «До кімнати увійшла мати з тацею в руках».


Краще розділити речення абзацем.


Це починає стосуватись і тексту. Вже ясно, хто головна дійова особа і в чому її проблема. Далі що?


латках, сукня підкреслювала


Абсолютно не схоже на лексикон та тип мислення дванадцятирічної дівчинки з середньовічного селища. Це вже скидається на монолог Гамлета – «Бути чи не бути...»


жаль, що його

(якщо ви саме це мали на увазі – речення важко зрозуміти)


визирнула


визнати


Хто такий «він»?


Це як? Затягнуте хмарами?


лишилося


У читача теж виникатимуть питання – хто вона така і що взагалі діється?


Пропущено крапку.


Що це за «ниточка»? Вираз надто кучерявий і якийсь... неприємний. Дохле щось теліпається... тьху.

До речі, згадалося:



Анахронізм.


розтерла її по гладкому стовбуру


Якщо дівчина розтерла кров по стовбуру, цівки текти не могли.


натисла


Це як? Навіть якщо дерева стояли впритул, руки дівчини рухались прямо вперед. Вона не могла чіпляти ліктями інші дерева.


колір


Кого не існує? Дівчини?


Зайві коми.


«був» - зайве. Речення має узгоджуватись із попереднім.


змахнула


Крапка з комою замість коми.


А чого вона злякалася? Адже «Їй належав Червоний Колір».


Чому квадратне? І взагалі – як це?


Мені теж цікаво.


змінювалося


То воно було спотворене, чи не було?


крутнулася


Двокрапка замість крапки.


Вона ж не сліпа – бачить кольори, дерева і все інше. Про що мова?


Знов почався Гамлет. Ну не буде нормальна людина в таких обставинах видавати подібні фрази – довгі, складні і граматично правильні.


розмазала по обличчю


зтиха


Надто пафосно. І до кого вона зверталася? І крапку забули.


вгледівшись


До кого вона звертається? І що трапилося рік тому? Незрозуміло.


Надто пафосно. І крапку забули.


Я б теж здивувався, якби міг зігнути пальці в колінах.


Суб’єктивно.

* * * * *

Лірично. Драматично. Мелодраматично. Подекуди зворушливо. Мова красива, образна.
Але усе це – лише засоби. Інструменти. Які дають змогу висловити певну думку, ідею. Для цього також потрібні: відповідний сюжет та чітко виражена кінцівка, мораль твору. «Мораль сей басни такова...» Тут із цим сутужно.

Оповідання складається з двох оповідок - про дівчину-що-лежить-та-хворіє та дівчину-що-блукає-лісом, - і вони ніяк не тримаються купи. Хто така Вельтена? Незрозуміло. Що це за «Ліс»? Незрозуміло. Хто така «Жінка-птах»? Незрозуміло. Яке воно має відношення до Вілари? Незрозуміло. Це явно не той випадок, коли людина впадає в кому, та її свідомість наче потрапляє у якийсь інший світ. А що тоді?

Однак найголовніша, найсуттєвіша проблема – у загальній відсутності дії, активності персонажів. Вілара взагалі нічого не робить, тільки лежить та жаліється – отож її одужання є суто випадковим (як, до речі, і хвороба). Просто пощастило – і все. Сама вона нічого для цього не зробила. Втім, Вельтена також поводиться досить пасивно – лише тікає і задає питання невідомо кому. Її усвідомлення «Щоб по-справжньому жити – треба бачити. Все. Не закривати очі...» не виглядає природним, оскільки відсутній чіткий логічний зв’язок між цим і попередніми подіями. Неясно, чому їй так важливо побачити, хто ховається за Тінню, і що взагалі відбувається. Прописні істини, пафосно проголошені в тексті, надходять звідкись згори, виказуючи його штучність і награність.

Тому – у підсумку лише згадується стара приказка: «І хто його знає, чого він моргає».

Затрудняюсь відповісти сподобалось, чи ні. На межі!
Дуже неоднозначно!
Післясмак залишається неприємний, хоч ніби і все добре закінчується.
Автору вдалося передати емоції, почуття безвиході і затягти туди читача, а от витягти звідти вам мене не вдалося. Розстроїлась! Піду поплачу! (Де той смайлик?)
Спотикалочка від мене:

Зломила
Успіху!

Висловлю свої думки з приводу даного твору.
Описи радості або смутку робить багото хто, а от описати біль, мені здається, набагато складніше. Автору це вдалося. Атмосфера гнітюча та депресивна? Так. Але ж вкінці є промінчик світла (хоча мені він здався зайвим [я очікував депресивного фіналу]). Чи заслуговує твір на увагу? Однозначно – так. Дякую за чуттєвість.

Успіхів на конкурсі.

22 Остерегайся теней
Извините, автор, но рассказы про умирающих девочек, как мне кажется, надо писать или очень хорошо – или не писать. Этот рассказ, как мне показалось, написан не очень хорошо.