Фантазер писал(а):
Багато речень занадто складні, тим більше для розмови. Я розумію, що у голові, коли пишеш вони здаються нормальними і влучними. Але, коли читаєш - то часто занадто складні та довгі.
Ось, наприклад: "Наречена нервує, нареченому все остогидло, гості лізуть зі своїми смартфонами, свідок уже тихенько підбухнув, а батьки постійно висять на телефоні, бо діджей запізнюється, а кум привіз ящик сусідського самогону замість нормальної горілки."
Дякую за коментар і вашу оцінку мого оповідання. Згодна з усім, окрім довгих речень не в діалозі

Щодо діалогу - так, тут ви праві, люди взагалі розмовляють короткими реченнями і те, що мої герої так не роблять - мій мінус. Але в описовій частині не я перша застосовую довгі речення. Десь бачила відгук на "Гіперіон" Дена Сіммонса, де читач плювався на стиль з довгими реченнями автора. А для мене "Гіперіон" - один із взірцевих циклів.
Щодо наведеного прикладу - складносурядне речення, яке складається з кількох простих однорідних - це, як мені здається, не надто складно. Просто перерахування того, що відбувається. Я була фотографом і саме це написане речення повторила б вголос при розмові. Можна ж завернути складнопідрядне речення з кількома простими так, що дійсно буде складно зрозуміти, що до чого)) Я розумію, що соцмережі привчили нас читати короткими простими реченнями, де 1 речення - 1 думка. Але мені таке не подобається.
Я написала багато букв (моя відповідь - просто ідеальна ілюстрація до вашої зауваги про довгі абзаци

). Дуже не хочу, аби ви подумали, що я тут рівняю себе з Сіммонсом

Я просто люблю складні речення і читати, і писати. Я така ще з часів шкільних творів на уроках літератури. Постараюсь слідкувати, щоб довгих речень було не багато, але зовсім перейти на простий легкий соцмережевий стиль оповіді у мене навряд чи вийде.
Про всі інші ваші зауваги - цілком згодна. Моя оповідь надто рівна, тепер я це бачу. Абзаци постараюсь робити меншими.
Щодо форматування - у мене все гаразд, перевірила в кількох браузерах. Дивно.