Обговорення оповідання bb035 Зникнення Галини Балуваної

Вітаю, авторе!
Назва дуже заінтригувала. Почав читати конкурсні роботи саме з вашої.
Загалом історія мені сподобалась. Є інтрига, є цікаве пояснення. Про бліндажника - гарно придумано! Із зауважень, хотілося би додати більше перипетій, бо поліції по суті не було, що розслідувати. Окрема подяка за патріотичну позицію!

Назва цікава. Але ніби з двох частин оповідання складається. Одна - серйозна, а друга - кумедно-пародійна. Як на мене, то через оту пародійність (і також через прізвище Галини) принижується серйозна частина, і, власне, не зрозуміло як до того всього разом ставитись. При тому обидві частини самі по собі цікаві и добре зроблені.

Згодна з попереднім коментарем. Нмсд, обрамлену історію можна взагалі видалити. Зникнення Галі взагалі не грає в історії. Середина з домовиками цікава.
Удачі!

Дуже сподобався образ бабусі, він вийшов сентиментальний і щирий. Вдало про цукерки написано, майстерна художня деталь.

Історія-обрамлення якраз і дала змогу розкрити характер бабусі. Гумористична частина мені не дуже заважала. Трішки комедійності гарно контрастувало з ліричною частиною, не даючи останній з‘їхати в пафос.

Про рушники от дуже гарно! Сцена з польотом чудово уявляється.
Хотілося би більш вираженої кульмінації. Знесилення домовичка і прихід Рода чудово підходять для цього, треба просто одягнути на них більше тексту.

Ну і наостанок, чому пані Галина балувана? Я за нею такого не помітила

А мені абсолютно не заважало прізвище, в Україні такі дуже часті, це нормально Нагнибіда, Варивода, Несійгречка, Убийвовк - нормальні українські ймення Тож, для мене воно не перетягувало ковдру на бік кумедності, просто штрих, який робить історію реальнішою, бо я цілком вірю в існування подібної людини.
І якраз для мене цінною є історія-обрамлення, бо вона показує і бабусю, і світ навколо неї.
В мене є певні дрібні зауваження, наприклад, домовик не міг би забажати піти зі своєї домівки кудись іще, він надто прив'язаний в усіх сенсах до своєї хати, і не зовсім зрозуміло, що там записує собі в нотатник поліціянт, він же не зможе в такому вигляді історію в документах викласти Але це дрібниці, які не надто впливають на оцінку в першому турі.

Вітаю, Авторе!
Ідея оповідання хороша, трохи наївне втілення, але післясмак приємний.
Погоджуюся, що продавчиня і поліціянти зайві.
Вистачило б основної історії.
Є питання: мовлення окремих персонажів є суржиковим з якою метою? Це має натякнути на якийсь регіон?
Успіху на кокурсі!

Привіт, Авторе!

Враження від Вашого оповідання дуже позитивні. Робота читається легко завдяки гарному стилю написанню та яскравим героям. Власне я не вважаю, що персонажі касирки Люби та поліцейських були зайвими. Навпаки, сцени із ними додають більше історії про те, ким є головна героїня. Читач дізнається, що баба Галя - турботлива людина, яка приязно ставиться до молодої жінки та любить дітей. Розкриття персонажів - як позитивних, так і негативних - є однією із ключових задач кожного автора (як на мене), і Ви з цим впоралися.

Щодо поєднання гумористичного із серйозним: тут я знову підтримую Вашу задумку. Так, війна (ще й та, яка зараз відбувається в реальному житті) - це трагедія. Таке явище має бути відображено відповідним чином в оповіданні. Але Ваша робота не суто про війну; у ній є фантастичні елементи, які можуть мати будь-який характер. Поєднання кумедних сцен (де спантеличені поліціянти знаходять героїню, яка, у свою чергу, зустріла дивних волохатих створінь на кухні) з життєвими роблять оповідання більш колоритним.

Із зауважень погоджуюся з попереднім коментарем про дещо наївне описання подій над окопами та бліндажами. Читаючи цю частину, склалося враження, що автор пише казку "де герої взяли чудо-зброю, вбили ворога і пішли собі жити довго і щасливо". Певно, мені не вистачає напруги, конфлікту в цій сцені.

Зичу удачі на конкурсі!

Дуже тепле оповідання.

Вітаю, авторе!
Підпишуся під коментами: гарна оповідка!
Підпишуся також під питанням про суржик - який регіон? Бо місцями наче більше до української наближений, а місцями "на столє", так навіть у нас не кажуть, хоча вплив російської на місцеву говірку дуже потужний.
Підпишуся, що Балувана налаштовує трохи не на те.
Ну і незрозуміло, чому Тимко проявився саме зараз, а до цього баба Галя його жодного разу не застукала. Можливо, хвилювався, не встиг замаскуватися, як зазвичай?
З рушниками теж добре, сподобалося!
Хай Рід береже наших воїнів!

Цікава, добра, тепла історія! Погоджуся з деякими коментарями щодо того, що не дуже зрозуміло у якому регіоні все відбувається, ще з деякими моментами... Але це не важливо (для мене). Прізвища не здаються мені дивними, навпаки, звучать цілком природно і при цьому налаштовують на настрій "далі будуть всякі дива".
Успіхів на конкурсі!

Вітаю, друзі!
Нарешті можу відповісти на коментарі. Дякую всім за теплі відгуки! Дуже приємно читати таке, і є розуміння, що писалося недарма.
1.Чому Галина Балувана? Тому що це її прізвище.
2. Регіон десь на Сході України (уточнювати не буду, щоб не відкрити анонімність).
3. Опис додаткових персонажів, як ви правильно визначили, потрібен був для того, щоб показати бабу Галю такою, яка вона є. 4. Домовичок залишився з братом, тому що зрозумів, напевно, що на передовій він більш потрібен зі своїми здібностями.
5. Молодий поліціянт записував усе, тому що він практикант і для нього все важливо.
6. Щодо "чудо-зброї" - так, мені дуже хочеться, щоб сталося якесь диво і ми нарешті перемогли у цій клятій війні. Або принаймні хоч захистити тих, хто захищає нас.
7. Баба Галя побачила Тимка саме зараз, бо він, по-перше, був не сам, а по-друге, хотів поцупити рушники зі стіни.

Усім авторам бажаю успіхів!

Ну гаразд, почекаємо до деанону, щоби дізнатися регіон, вмієте вмовляти)

Чомусь мене прізвище героїні налаштувало геть на зовсім інший лад. Нічого проти самого прізвища не маю, і не такі стрічав, просто якесь воно невідповідне до змісту, не виконує ніякої функції, але фігурує навіть у назві
Сам твір добрий, легко читається, але це скорше казка, ніж розповідь.
Удачі на конкурсі