Обговорення оповідання bb001 Що там?

Неоднозначне враження від твору. Головна проблема - виглядає так, що воно не завершене. Закінчення не просто відкрите, воно зовсім не виглядає, як закінчення. Відповіді на "Що там?" нема і близько і навіть натяку на нього. Головний конфлікт і близько не розв'язаний. Про всяк випадок запитаю - може просто я не знайшов як перейти на наступну сторінку, або не повністю завантажилась сторінка. Я правильно зрозумів, що останнє речення оповідання: "- Ну, чого вирячився? Давай, піднімай..."
З іншого боку - написано вправно, влучні метафори, добре передана атмосфера. Єдине, що, як на мене, - події розгортаються занадто повільно.

[+]

До того моменту, як читач узнає, що головний герой некромант, він може занудитися чекати на щось надзвичайне

Деякі проблеми, що знайшов у тексті. Їх небагато, тому вони не заважають читати, але може автор виправить у фінальній версії оповідання:
1) повторення одного слова:

2) - не знаю що то за слово, не знайшов його у тлумачному словнику. Можливо обдруківка.
3) - тут певне має бути дужЧе
4) - тут скоріше стилістична проблема. Навряд чи, келії черниць називали казармами, хоча головний герой міг їх так назвати

РАМЕ́НО, а, сер., заст. Плече. І враз, раптово Рученьки білі, запашні Лягли на рамена мені... (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 26); Ремінець муляв худе рамено молодого інженера (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 155); * Образно. Уже тополі гордовиті, 3 рамен стрясаючи імлу, Радіють ранкові й теплу (Максим Рильський, II, 1956, 225); * У порівняннях. Коріння дерев, грубе, немов рамена, виринало гадюкою з моху (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 302).

ага, дякую, я шукав "рамен" тому не знайшов. не зустрічав цього слова раніше.

Необхідно відповідати на критику під ніком "Автор ХХХ" (режим анонімності).
Будьте уважніше!
Повідомлення модерувалося.

Так я ж не автор! Я читач, що не знав слово "рамено" і спитав у автора, чи то обдруківка, чи що воно означає.

А що я мала подумати? То ретельніше формулюйте!

Дякую за перший відгук, особливо за знайдені помилки.
Чорт, як же це я з раменом... Отакі дрібнички й видають некромантів-довгожителів. Врахую.
Втім, якщо й слово застаріле, давайте спробуємо його знову підняти в топ.

З закінченням - так, в нинішньому варіанті воно невдале. Але у мене зв'язані руки, треба вміститися в 40 к. Гадаю, після конкурсу оповідання виросте рази у півтора. А поки що так.

Згідний з фантазером.
Написано гарно та атмосферно, але коли історія набирає обертів та інтриги різко обривається. В голові виникало, кілька ідей що буде далі, але історія на жаль закінчилась.
Щасти

Вітаю.

Мені сподобалось. Жвавий стиль. Цікаво читати. Хороший гумор.
Один буденний день мародера

Автора цього оповідання треба на посаду обломщика з оповідання "А де звіздар". Хіба ж так можна з читачем? Довели до кульмінація і так жорстко кинули біля того погребу...
Хочу нормальну кінцівку з розкриттям таємниці монастиря!!!
А стиль оповіді захоплюючий.

Я також не авторка цього твору. Чого б я палилася так просто?

Дуже сподобалась манера подачі матеріалу. Напевно, це - початок повісті, чи роману. Зацікавився, й справді що за таємниця у тому погребі? Моя версія - золото Полуботка. Полковник - нащадок гетьмана, який по магічним причинам не може дістатись до свого спадку, а влаштував засідку на чаклунів-мародерів, які здатні йому допомогти... Крім того, під льохом є ще одне підземелля, там воно перегороджене шістьма стінами, шістьма гратами та шістьма павутиннями, за якими ховається ікона пса святого Христофора з людською головою...

а під ним - бойлерна.
*тікає...*

О, ні, за стіною все дуже погано. Значно гірше і за скарби, і навіть за бойлерну.
Дякую за відгуки, сподівюваюсь, ще у бажаючих ще буде нагода ознайомитися з доповненим варіантом твору.

Я вас запам'ятала, Авторе!
Я вас знайду!
Бо підпишуся під попередніми коментами - не можна так із читачами!
Та й дізнатися, що там далі, теж хочеться
Класно пишете!
А пасаж про степ на початку взагалі мене полонив,прошу дозволу зробити скрін, а після деанону вказати й автора.
Успіхів!