Вітаю, Авторе! У мене від оповідання двоїсте враження. Як на мене, з погляду техніки написання воно чудове. Коли читала - просто-таки насолоджувалася тим, як прописані сцени, побудована композиція, послідовно вводяться герої. Всі сюжетні лінії наприкінці зібрані докупи, всі "рушниці" вистрелили, кожен і з головних, і з другорядних героїв виконав свою роль, ліричні стосунки розвиваються послідовно, логіка подій дотримана. У цьому сенсі оповідання - просто лялечка! Проте є два аспекти, які, на мій погляд, вийшли трохи не дуже. Це суто НМСД, тому, Авторе, можете не зважати. Перше - мені дуже забракло чогось несподіваного. Те, що доволі стандартна експозиція (самотнє село, забобонні люди, дівчина-відьма, яку бояться й переслідують) - не має значення, будь-яку експозицію можна за бажанням цікаво обіграти. Але й далі події розвивалися надто передбачувано (ліричні стосунки, небезпека, лихо в селі, монстри, і так далі). Поведінка жерців, голови села, мисливця, головних героїв - все теж розкручувалося у відповідності з певними схемами, без індивідуальних "родзинок". Навіть монстри на стінах печери, що здатні оживати, одразу нагадали фільм "Шазам". Друге - завершення. Мені здалося, що у ньому герої надто старанно намагалися вчинити "так, як правильно". І саме через це виникає враження, що насправді все це неправильно. Тобто, якщо метою Автора було створити казку-притчу про добро і зло, де всі персонажі уособлюють певні риси, то це, певно, так і мусить бути. Але якщо дивитися як на суто людську історію - то, мені здається, бракує саме отих людських рис, коли герої все ж таки щось роблять індивідуально, хоч і не завжди правильно, а не намагаються щосили відповідати певним етичним категоріям. Втім, попри це написано дуже майстерно. Успіху на конкурсі!
|