Обговорення оповідання ax027 Марсіанські вогники

Аплодую стоячи! Чудовий, легкий стиль, закручений, але зрозумілий сюжет.

А от мені заінчення чомусь видалося геть незрозумілим. Можливо я я неуважно читав, але чому марсіанське життя виявилося всередині Алекса? Чи він мав на увазі щось інше?

Читалося легко, хоч і трохи спотикалася об "очіпятки".
Єдине, у що було важко повірити - як людина, яка лежить головою на подушці у майже відключці, ще й з кисневою маскою на пів обличчя, може кивнути. Може, якби сестра сказала "Моргни, якщо ти мене чуєш" - це б прозвучало логічніше.
А в цілому, дякую за оповідання, авторе. Удачі!

П.С. А герой таки наївний, як дитина. Після його фінальної фрази знову набіжать ті, в чорних скафандрах (старі загинули, то нових з Землі пришлють). І кинуть його до лабораторії.

Ну звісно можна кивнути)) чому ні? Він же не геть потрощенний, просто декілька переломів. До того ніхто з нас не знає як будуть виглядати кисневі маски майбутнього.
Сказати сестрі - то не наївність, а довіра.
Звісно набіжать, але то вже в іншому оповіданні.

Дякую за відгук!

Красно дякую!)

Ви все правильно зрозуміли - марсіанське життя таки в ньому, бо врятувало його того разу, після падіння.
Дякую за відгук!

Я не автор, і автор може прийти і заперечити усі мої домисли, але мені здалося, це такий вид життя. Люди на Марсі без технологій існувати не могли, тому мешканці Марсу не можуть бути схожими на нас. Марсіяни - радше сутності, аніж істоти із плоті і крові, бо тільки так можна вижити в умовах Марсу. І саме так вони і допомогли Алексові -- вселившись у нього, підтримували у ньому життя.

Ну і плюс трохи символізму

особисто поставив 1 лише за стиль та символізм.

Ще раз дякую:) ви дуже уважно читали!
На жаль, у мене було лише два дні на написання і вичитку, але це зовсім мене не виправдовує. Шкода, якщо хтось чогось не зрозумів. Більше часу - більше було б розкрито й описано. Ідей просто море та океан:)

Вельми дякую усім хто прочитав~~

Не переживайте, якщо хтось не зрозумів -- у такому випадку Стівен Кінг радить звертати увагу, тільки якщо кілька людей вказують на один і той само недолік; якщо думку одного читача більше ніхто не підтримує, це трактується на користь автора. Усім догодити неможливо. А ще під час роботи око так сильно замилюється, що без редактора ідеально автор майже ніколи не вичитає.

Вітаю, авторе!
Дуже гарне оповідання в стилі школи Бредбері та Азімова.
Удачі на конкурсі!

Ооооооо це неймовірний комплімент!!! Дуже дуже дякую)))

Вітаю, авторе!
Шкода головного героя. Тепер його на шматочки поріжуть в пошуках марсіянина.
Успіху й натхнення!

Вітаю!

Ой сподіваюся, що ні)))
Дякую за читання і коментар!