Вітаю. На превеликий жаль, я тут щоб покритикувати. Не можу написати нормальний відгук, спершу не висловивши, що зачепило. Якщо коротко:

Саркастичні герої працюють якщо у них є харизма та/або гарні жарти. Тут же я силоміць змушував себе читати аж до початку роботи. Далі почався фарс і треш, доволі цікавий, але не те щоб захоплюючий. Також твіст зі смертю героя вгадується одразу після його пробудження, а чекати доки він докумекає ще та насолода. Тож, з цим розібрався і можна переходити власне до твору.
Атмосфера. Лондон тут у стилі: «Наша Галя по безвізу з’їздила». Ну, ще поґуґлила трохи. Очевидно, що текст писався для українців, але тоді й героя варто було робити емігрантом в n-ому поколінні. Тому для мене всі персонажі так і зосталися косплеєрами, що уявили себе акторами.
Мова. Тут найбільше підходить визначення «брудна». Текст дуже забруднений помилками, русизмами, жаргонізмами й просто чудернацьки побудованими реченнями. Себто якщо: «А п'яницю-безпритульного чіпати не стане», хоча можна було написати простіше «не чіпатиме» або «не зачепить», то «нерасплатівшійся» це щось за межею добра та зла. Такого суржику світ ще не бачив. І, взагалі стосовно суржику: у фіналі з кішки русизми так і пруть, що це у контексті лору? Французька? Німецька? Гаель?
Все це добряче шкодить атмосфері і сприйняттю всього твору.
Сюжет та персонажі. Загалом, тут все непогано. Щойно власне починається історія, читач поринає в неї і стежить за пригодами бідолахи-героя. Шкода тільки, що вони й близько не можуть перекрити описані вище недоліки. Та за інших умов могло б вийти чудове оповідання.
Підводячи підсумки, історія не позбавлена потенціалу, але в нинішньому вигляді що суб’єктивно, що об’єктивно другого туру не заслуговує. Тому нуль.
Успіху!