Вельмишановний авторе, можу надати наступні поради:
1) Використовуєте чередування складного та простого речень. Адже ваші нагромадження фразеологічних зворотів роблять текст складним для сприйняття (Наприклад: «…бабуся перехрестилася, відвертаючись від екрану, на якому чергова красуня старанно клеїла “качечку”, компенсуючи модним жестом з двох пальців неможливість одночасно посміхнутися і вип’ятити вуста.», «Зробивши ще кілька обертів під ковдрою, він, врешті, виповз із теплого ліжка, та поплентався, обережно ступаючи босими ногами по кусючому килиму, до вікна.», а ще просто «перлинка» оце «Темнимі провалля очниць на химерному обличчі мерця, що визирало з брудно-білого савану, зав'язаного чепуристим бантом десь біля лівого вуха потвори, вперлися хлопцеві просто в обличчя.»). Авторе, ви спробуйте вголос прочитати ці свої валуни. Не соромтеся ставити крапку та дописувати думки з великої літери;
2) Аналогічно, не зловживайте використанням кількох підряд простих речень, адже вони теж сприймаються поверхнево (Наприклад: «То що, її бджоли покусали? Ага, диви, точно! Показує, що двічі. Біднятко, навіть говорити не може...» );
3) Будь ласка, не звеличуйте старечу токсичність (наприклад: «вона ж і без того страшненька», «всрався», «срали мазали», «якесь хворобисько» і т.д.) як щось смішне та гарне («Баба Вася завжди гостра на язик була, а її коронні фразочки можна хоч зараз на цитати для "Камеді клаб" розбирати.» ). Читачі вам всеодно не повірять, а лише поморщаться. Ось Нечуй-Левицький в «Кайдашевій сім’ї» не звеличує своїх лайливих персонажів, а висміює їх отруйність.
4) Менше негативу, адже баба Вася так детально «розкрита» в якості поганої людини, що доводиться себе змушувати читати далі. Та й внучки – зображені звичайними покидьками, які підливають алкоголь старій людині, насміхаються над старістю й говорять подібні образи. (До речі, є серйозні причини думати, що коньяк плюс корвалол, про який написано нижче, призвів до її інфаркту – таки спроба вбивства по необережності).
5) Цей твір не має позитивних персонажів, що засмучує.
6) Матір ви описали як звичайну жадібну жінку «йому незручно між школою і тренуванням додому бігати, радше б у Макдональдсі щось перехопити, мати на ці доводи не велася». Їй ліньки дати своїй дитині з собою щось смачне або дати грошей на обід.
7) Прошу, лаконічніше з описами. Вони тут нудні, регулярно повторюються, тому жахливо набридають, і, до того ж, не грають ролі для сюжету.
Багато русизмів («рожа у білому савані» замість «морди» і т.д.). І я тут не про пряму мову російською мовою деякими персонажами.
9) «Це ми з приятелем її вчора налякали, думали гарний жарт вийде, хто знав, що так станеться…». Ні, любі друзі. Причина інша (див. пункт 4).
10) Останній розділ взагалі не на своєму місці. Мені було не зрозуміло, навіщо автор додав ті кілька абзаців.
Вход
FAQ
Поиск
Пользователи
Признаюся: оповідання почало писатися давно, на якийсь конкурс (не памїятаю, хто проводив) про соцмережі, потім не схотіло дописуватися на позачерговий Азимут горорний, і лишень зараз воно вирішило, що настав час 
Взагалі твір виявився позитивним, незважаючи на описані "жахи". Я навіть не думала, що "гість" прийшов, щоб вилікувати бабусю. 
Але встромлювати у це спогади про дитинство і алегорії про уявний вимикач - це втрата і саспенсу, і темпу історії. Через це до цікавої події минає надто багато часу і тексту.
за тими, дитячими відчуттями.