Обсуждение рассказа at027 Темна вода

Вітаю, Авторе!
Щось ніхто до цього оповідання ніяк не допадеться, то хоч я спробую.
Як на мене, дуже гарно! Атмосферна і елегантна історія! Сподобалось, що водяник в такому привабливому образі, а не у вигляді традиційної зеленої і мокрої хтоні – це виглядає принаймні оригінально. Добре зрозумілі емоції героїні, її втома і зневір’я. У творі добре передано, як кожному з нас часом потрібна підтримка – така, щоб дала змогу зупинитись, трохи перепочити, поглянути на себе збоку і відчути чиюсь дружню руку, яка не дасть упасти. І хоча сюжет не новий, але втілення цікаве, і читати не нудно. Навіть при тому, що я цілковитий антиромантик – саме така романтика мені особисто сподобалась.
Успіху у конкурсі!

Дуже дякую за вiдгук. Ви побачили саме те, до я в це оповiдання закладала. Успiхiв !

Ідея твору правильна, але господар річки не зачіпив. І трагедію його сина, можна було подати краще. По всьому творі пробігаєшся, не зачіпаючись за переживання.
Хоча, повторюсь, ідея сподобалась.
Удачі на конкурсі.

Вітаю авторе!
Сподобалась ваша історія, дуже затишна і тепла, не зважаючи на осінь і річку
Зичу вам наснаги і удачі у конкурсі!

Дякую за теплий вiдгук i вам удачi

Гарна історія, приємна. З такою, трохи меланхолічною атмосферою... =)
Можливо, трохи не вистачило глибини - і про господаря річки з його сином, і про саму героїню... але і в цьому вигляді - досить цікаво.
Дякую.

Дякую за позитивний вiдгук. Не поглиблювала трагiчну тему iз потонулим хлопчиком самое тому, до хотiлось зберегти свiтлу трохи меланхолiйну атмосферу.

Простенька, навіть в певному сенсі, мила історія. Читається легко.
Сподобався модифікований на міський лад водяник.
Та все ж відсутній чіткий конфлікт та напруга, якась путня загадка.
Просто гарно змальована картина з міського фентезійного світу, але не більше.
Та все ж дякую за твір. Ви розширили трішки міський мультиверзум.

Оповідання добре написано, спочатку емоційно чіпляє.
Урбанізований сучасний водяник класний.
Правда, є приводи для критики.
Впало в око, що героїню анітрошки не здивував колір шкіри водяника. Те, що він вліз з порадами - роздратувало, а шкіра оливкового відтінку - ну, з ким не буває? Хоча й автор (очима героїні) прямо замилований/вана водяником: його іскорки в очах, от це все.
Такого роду описи виглядають надто промовисто, надмірно, ніби читачу відразу тицяють десятком курсорів: "дивіться! це капець чарівний/важливий/сексуальний для ГГ/(вписати своє) персонаж". Так робити не треба, якщо це не опис коханця/ки ГГ. Натомсіть краще подати мінімум опису, але такого, щоб ухопити головне. "Підтягнутий чоловік неясного віку, з уважним поглядом". А мінливий колір очей у дядька, який, можливо, маніяк - жінки ніколи не розглядають. Та ще й так замиловано
Далі те саме: героїня дуже мало дивується божевільним і підозрілим подіям навколо себе, натомість постійно милується водяником (усі ці детальні описи сприймаються, як закохане замилування, так, на жаль), його гостинністю (м*які капці, опис дому) тощо. Соррі, але мені це відгонило чи то дамськими романчиками, чи то підлітковими уявленням чоловіків про поведінку жінок у лапах небезпечних типів (чи то, може, творами Макса Фрая, де герой існує в затишному марічкосвіті для лікування нервів (автора)). Але жива людина, навіть в депресії, мала би бути налякана, висловлювати недовіру, щось там собі придумувати, тікати, і лише через силу повірити у добрі наміри водяника - і взагалі його вислухати.
Лекторій водяника про своє життя теж занадто сухий.
Ну і від депресії краще лікуватися у спеціаліста, а не у водяника
А так непогано, і фінал хороший.
Успіху на конкурсі!

Доброго дня! Дякую за відгук. Від депресії то звичайні люди лікуються у спеціалістів, а автори фантастичних оповідок - у водяників
Щодо замилування ГГ водяником. Це не зовсім осмислене замилування, я намагалася передати очима героїні, що це гіпнотичний вплив, який йде підсвідомо.
Щодо оливкового кольору шкіри - можливо, певна неточність. Але зазвичай чула, що оливковим називають такий смаглявий тон шкіри.
Дякую і зичу успіхів на конкурсі!

Вітаю. Легка меланхолійна історія, така собі казка для дорослих. Залишає після прочитання приємне враження, проте на глибину не занурюється. Я, на відміну від авторів попередніх відгуків, вже зустрічав у худрожніх творах привабливих водяників, тож не був сильно здивований таким образом. Загалом, важко прийняти рішення щодо цього твору, але дорослим теж іноді потрібні казки, тож написаний він не дарма.
Успіху!

Вітаю, Авторе! Мені водяник теж дуже до душі припав

Дякую! Я й сама такого не відмовилася б зустріти Писала як для себе

З тексту склалось враження, що всі потопленики живуть в водяника вдома. Це ж скільки народу! І що він з усіма ними робить? То-то він відраджував жінку від самогубства. Тіснувато йому вже, напевно.
Саме ж оповідання досить миле, яскраво передані емоції і цей відчай, коли навалюються дрібні проблеми та непорозуміння.