У Теда Чана є оповідання "Торговець і ворота алхіміка", де у східному стилі набагато краще показана стара думка, що минуле неможливо змінити, але намагатися варто, адже ми не знаємо всіх факторів, що повпливали на становлення минулого, можливо, саме наші спроби дозволили уникнути ще гіршого варіанту розвитку подій. Щоправда, що майстер, що ви, так мене й не переконали, що минуле неможливо змінити. Ось, наприклад, що заважало Світлані взяти й повернути дівоче прізвище? Змирилася з долею? З її-то характером і науковим підходом до експериментів? Не вірю
Удачі на конкурсі!

Вітаю. Оповідання гумористична фантастика не найвищого ґатунку. Не надто смішно, є проблеми з поданою ідеєю й взагалі більше скидається на затягнутий анекдот. Проте читалося легко, незважаючи на витребеньки сайту, й нічого такого, від чого хотілося битися головою об стіну теж не було, тому це явно не "1".
Власне куди більше оповідки мене зацікавили коментарі. Начебто, лише сварять, а при цьому історія в другому турі. На минулому конкурсі також з цим стикався, тоді оповідання навіть призове місце отримало.
Успіхів!

Скажу так: в своїх і житті і творчості я пройшов і стадію алкоромантизму і алконігілізму. Мабуть і одна і інша крайність є надмірною і неправильною. Тобто, за морально етичними критеріями мені важко судити ваш твір)
Успіхів на конкурсі!!!