Запаху взагалі не має бути - він означає розгерметизацію системи.
А вентиляція в будь-якому випадку корисна. Її можна поєднати з рекуператором - тобто використовувати вторинну теплоту. Це стосується лише механічної вентиляції. Вона цілорічно нормально працює. Природна вентиляція тягне лише взимку або коли є достатній перепад температур між вулицею і приміщенням. Інакше бракує напору повітря.
Але, якщо є витяжний вентилятор, має бути й припливний - на компенсацію видаленого повітря. Коротше, багато тонкощів, треба проект розроблювати. )))

Вітаю, авторе
Бачу у коментарях Ви пишете, що є вирізані абзаци з поясненнями. Як на мене, вони дуже потрібні. Опис реальних подій зайшов добре, а от сни та їхній зв'язок з реальністю лишились для мене загадкою) Вже почитавши коментарі, трохи зрозуміла, що до чого. Але, якщо розглядати твір, як магічний реалізм, то, певно, можна і в такому вигляді)) Щодо мови тексту, то місцями є досить мелодійні частини, а місцями можна підкоригувати. Наприклад, - Забагато дверей))
Удачі на конкурсі!

Я читала оповідання в жахливо невиспаному стані й щоразу як були стрибки сон-реальність-сон?-реальність-реальність? мене аж пересмикувало. Колесика в голові відчайдушно намагалися зрозуміти шо відбувається і куди бігти за поясненнями.

Дуже сподобався початок з дівчиною в кавайній шапці (кавайні шапки моя особлива слабкість) і стрибком з поїзда. Оці літання з дротами теж заінтригували, бо я у снах просто "обожнюю" з них падати. Навіть гуглила що ж це за серіял такий для людей за тридцять, там де крадуть вітер. Відчула себе малою і обділеною, бо нічого крім "ветер с моря дул" пошуковик мені не розсекретив.

Гарний стиль написання, живі діалоги, є трохи гумору. Мені було справді більш подібне до магічного реалізму ніж до чогось фантастичного, бо моя хвора фантазія дуже навіть здатна показувати мені подібні фантасмагорії в напівпритомному стані. Відчуття що те, що зараз відбувається у сцені несправжнє, якось постійно збивало з пантелику. На неї впав шматок стелі, а всі поводяться ніби все ок. Стеля підвісна, але ГГ вся в піску. Дивна стеля якщо чесно. Якщо це шматок пінопласту на неї впав (стандартна каркасна стеля в офісах), то трагедію, як і пісок, розводити нічого, а ГГ не надто б мала забитися щоб потім всі про струс мозку говорили. Якщо це шматок бетону разом з піском на неї впав, то все набагато серйозніше, але підвісні стелі так не виглядають. Не зійшлося в мене щось зі стелею, але швидше за все ми просто про різні стелі думаємо І чи була взагалі стеля?

Якийсь тотальний інсепшн в мене в голові закрутився, а дзиґа досі крутиться і не падає. Бажаю автору, ГГ і собі гарно виспатись

угу, зрозуміло вже, що мене трошки в хащі понесло )) і все заради крихітного епізодику ))


Ох вже ці мені двері Мабуть, поз'їжджалися, коли текст ущільнювався до конкурсного об'єму. Дякую, що помітили!


Тюююю Мені здавалося, що гугл одразу потрібне посилання видасть https://www.youtube.com/watch?v=pUBu6RaYBjs


Ви коли-небудь зазирали за підвісну стелю, яка повішена просто під бетонним перекриттям з не дуже якісного бетону і провисіла так років п'ять-десять? )) Повірте, там такі "клади" можна знайти )) Але так, в мене були сумніви, що ті, хто не бачив це на власні очі, повірять на слово, проте детальний опис мотлоху, що впав разом із стелею, пішов під кат. У повній версії поверну.

Усім удачи навзаєм! Міль, а Вам теж гарненько виспатися!

Щось я нічого не зрозумів. Алкоголь не можна ( судячи з коментів), а важкі наркотики норм.
Ну ок. Врахую на майбутнє.

??? Де не можна?
А що саме вас на думки про наркотики наштовхнуло, тим більше, важкі?

Вітаю, Авторе!
Круто написано!
І хоч я не фанат подібного піджанру, але читалося з цікавістю
Щоправда, мене завжди бентежить, коли я чогось не розумію або плутаюсь.
Але ж якби все було роз'яснено, то твір би втратив свою чарівну
абсурдно-сюрреалістичну атмосферність, тож НМХР - все так, як і має бути.
Вдалого польоту!
Навіяло

Вітаю. Відверто кажучи, одразу був негативно налаштований до цього твору. Максимальний об'єм, плюс три сторінки коментарів налаштували на щось дуже дискусійне. Виявилося, дарма: три сторінки вийшли через обговорення питань теплопостачання. Птиця, тобто "гепі-енд" це флуд, а як комусь опалення провести безпосередньо пов'язана тема? Втім, це немає стосунку до оповідання.
А саме оповідання цілком непогане. Манічного реалізму для мене, щоправда, не вийшло, трохи не дотягла атмосфера, але концепт оригінальний та цікавий. І спосіб подачі також. Насправді, якщо плануєте повертати пояснення, то краще ближче до завершення, бо здогадуватися самому, як на мене, значно приємніше. Допетрав про гру на кілька абзаців до героїнь, тому страшенно задоволений)
На дно історію тягне мова. Про "дроти" вже в подробицях розписали, але крім русизмів є ще купа одруківок, при чому "нахба", наприклад, й протягує твір у граничні 40 тисяч знаків. Словом, якщо пишете у тому ж стані, що й Ваша героїня, то краще не обмежуватися мовою від першої особи і подати оповідь у вигляді щоденника. Тоді всі огріхи працюватимуть на атмосферу та реалістичність
Також не можу не відзначити сцени польотів, перехоплення вітру і т.д. Я часто критикую авторів за надмірну деталізованість, але тут повна протилежність. Все надто розмито та нечітко. "Як уві сні", проте це ж не тільки сон, а й гра. А гра має бути захопливою, з приток адреналіну. Навіть коли не розумієш правил, все одно пориваєшся зіграти. Себто ефекту гри у грі якраз не відчувається.
Загалом, у твору безсумнівно є потенціал, але він ще надто сирий, а в даному вигляді чудова ідея не компенсує технічних недоліків. У першому турі я б поставив йому "0", тож і у фіналі високо оцінити не можу.
Успіхів!

Автор визначає, що флуд, а що не флуд.

Ох, панове, якщо я скажу, що гадки не маю, що то за звір такий - магічний реалізм, ви мене поб'єте?
Юлесе, дякую за навіяне
Олександре, у вашій оцінці сумнівів не було
"Нахба" не протягує, я вмію гратися словами так, щоби влучити у потрібну кількість знаків і без фейкових хибодруків. Це дійсно випадковість.
Форму щоденника вважаю надто штучною, взагалі, "щоденник" у літературі - це милиця для лінивого автора, найкращий спосіб зруйнувати занурення читача в історію. Моя героїня - не вікторіаньська баришня, не уявляю, за яких обставин вона вигадала би собі викаблучуватися із щоденником.
Додаткові подробиці снів ризикували затягти оповідь - погляньте на Дені
Доурела - тож, дякую, але ніт
Опалення - може й оффтоп, але мені було дуже треба і зараз, а не після завершення конкурсу, а вилазити до Птиці після їїпропозиції в особисті повідомлення з цим питанням від свого імені = розкрити анонімність, тож пробачте, будь-ласочка

Понравилось. Атмосферно.
Не знаю на счет магического реализма, мне кажется магреализм это другое.
Полеты - моя давняя слабость, прописаны очень здорово. Вообще вся работа - состояние сна-реальности и где-то на границе. Люди с хроническим недосыпом как я, оценили:)
Про сериал я тоже не догадалась без линка, ибо не смотрела, подумала, что какой-то выдуманный сериал из реальности гг, фантастика жеж.
Легкий намек на японскую мифологию. Погуглила их кошек-оборотней: бакэнэко и нэкомату. Хехе, как обычно, злые обиженные женщины.
Но картинку крутую нашла. Как там делать "навеяло" не разобралась, автор, ловите линк.
https://avatars.mds.yandex.net/get-zen_doc/170671/pub_5c9d3b76c933de00b4ecfcef_5c9d3f0ea67d1900b4dec7bc/scale_2400

Ось і мені так здається... В мене тут точно не Маркес, і навіть не Муракамі. Проте, визначення магреалізму щось ніхто не дає нормального, єдине, що вдалося зрозуміти: герої магреалістичних творів не мають дивуватися чудернацтвам, які з ними відбуваються. Тож роблю висновок, що в мене трохи мимо.

Ага, за коментами читачів можна зрозуміти, хто як висипається і куди:))

Ось так так, дивина. Невже дійсно "Друзів" усі вже позабували? Як летить час ))

Дякую, класна киця!

А блоги, інстаграми і тому подібне це що? Та ж сама дурниця, тільки прокачана часом. Тож всі зараз "баришні", незалежно від статі, достатку і раціону. До того ж звідки ця зверхність? Вікторіанські баришні вибороли жінкам право голосу і можливість обирати за кого виходити заміж, в той час як нинішні українки, маючи рівноправ'я і чисельну більшість, продовжують пишатися своєю роллю шиї. А щодо "найкращого способу зруйнувати занурення" то Стокеру, Коллінзу, Кізу і багатьом іншим якось вдавалося затягнути читача у свій світ так, що їхні романи залпом читалися.



І з "Доурелом" у Вас різниця мінімальна, ви фактично дві сторони однієї медалі. Він намагається переорати небо, а Ви туману на рідну вулицю нагнали, щоб вона стала химерна і загадкова. Загалом, тому і оцінив однаково)



За опалення навіть не ображався, а от "будь ласочка" через дефіс натякає, що "Доурела" все ж варто оцінити вище Власне, я починаю розуміти Сильно Грамотного: безграмотність дійсно дратує.



Мене насправді зовсім неважко вразити. Шкода тільки, що ніхто навіть не намагається.

Олександре, знаєте, за що я не люблю москалів? За те, що на будь-яку критику вони в першу чергу волають: "А у вас, що менше крадуть?" Так, це наїзд у відповідь на ваше "та ж саме дурниця, але прокачана часом".
Проте, якщо хочете поговорити про щоденники, блоги та інші інстаграми як форми художньої подачі тексту - давайте поговоримо.
По-перше, не знаю, чим вам особисто допекли сучасні українки, але не треба узагальнювати. Так саме, як не треба надто ідеалізувати вікторіанських баришень - тих, що здобували, серед них було не більшість. Але то так, лірика. Тепер розглянемо "матчасттну".
Щоденник - це був популярний серед дівчат тієї епохи засіб записувати потаємні думки і власні переживання. Те, чим не мали змоги поділитися із людською істотою - чи то через суворість "нагляду", чи то через острах засудження - у нашому випадку то не важливо. Важливо те, що щоденник - це форма викласти власні думки для себе.
Блоги працюють "на публіку", це засіб поділитися своїми думками зі світом, із загалом, до якого входять навіть геть незнайомі люди. Відчуваєте різницю? Сподіваюся, що так.
Отже.
Моя героїня - не вікторіанська баришня. Із цим важко сперечатися, адже хоча б наявність неї акаунту в Інстаграмі свідчить на користь того, що вона народилася через добрячу сотню років після закінчення епохи правління Королеви Вікторії.
Сучасні дівчата рідко ведуть щоденники. Частіше вони ведуть блоги. Але найчастіше, особливо, якщо мають цікаву роботу та інші захоплення, не відчувають нестачі уваги до себе, обмежуються фейсбучиком та Інстаграмом, до яких зрідка викладають котиків та цікаві фоточки з відпустки.
Якби сучасній дівчині спало на думку вести саме щоденник, це більше скидалося би на "випендрьож", аніж на нормальне явище.
Де тут зверхність?
Тепер до мого уюлбленого Стокеру.
Саме штучність форми заважала мені отримати повне задоволення від читання, дратувала. Ще питання, чи було би гірше, якби Стокер написав інакше. Дуже в цьому не впевнена. Але він обрав таку форму і чудово із нею впорався - хвала йому. Це не відкидає того факту, що вона є більш "лінивою", ніж інші, можливі у даній ситуації. Два фактори, які були в нього для виправдовування обраної форми, і які не актуальні у випадку із моїм оповіданням: мода на епістолярний жанр, яка вже давно пройшла (дякувати письменницьким богам), і дещо детективний віддінок оповіді, коли через листи та щоденники ми отримуємо "свідчення свідка". В мене не детектив, в мене історія, яка трапилася із дівчиною та збиває її з пантелику. Тож третю особу, щоденники, записи у блозі та інщі форми подачі, відмінні від "потоку свідомості" героїні, я вважаю такими, що послабшують занурення.

Якщо ви не бачите різниці з Доурелом, не мені вас переконувати, може, не туди дивитеся, вона не в тумані.

А "ласочка" не натякає на те, що слово спотворене навмисне?

У нас із вами дуже різні смаки, тож не бачу сенсу вас вражати. Тому і кажу - у вашій оцінці сумнівів не було.

Я не зрозумів ці дві фрази. Що станеться «в іншого»? Буде в нього свобода, чи не буде?


Краще «суперечили».


під час — окремо. Див. \\\\\


Крапка ставиться після лапок.


незграбою


Тобто груша... літала? Чи як це розуміти?


Але


зазнаючи поразки


«крутий бік» — це як?


Я не зрозумів, що означає в даному випадку «гравець нашої команди». І далі, про «закохувалися в “лапочок”». Він гей, чи що?


Крапка ставиться тільки після лапок.


Мабуть, «зараз», чи «наразі».


в змозі


Колоритне слово, та його не існує. «Фиркнула», «пирхнула».


До речі, про


пігулка


Хто її звав? Чи малося на увазі «отвали», тобто «забирайся геть»?


Після «хочете» – кома чи тире.


Крапка ставиться після лапок.


Ну, знаєте.


лежачи


Зайва кома.


То це все ж таки хлопець, а не дівчина? Може, трансвестит?


До речі


Русизм. «Велетів».


перервали


Біле... давало... дозволило


чоботи


іклів


нахаба

* * * * *


Але пояснень я так і не дочекався, тож нічого й не второпав.

Тобто — сама по собі ідея «укурено-мудрагельської» гри зрозуміла. Хоча й сумнівно виглядає спосіб приєднання до гравців: виявляється, для цього досить зробити невелику граматичну помилку. З боку творців гри це вкрай безвідповідально — головна героїня страждає на галюцинації та мало не божеволіє, бо не може збагнути, що з нею відбувається. Якби її психіка була недостатньо гнучкою, а поруч не опинилась вірна подруга, могла б статись трагедія.
До речі, насторожує заява: «набуття свободи від усього, включаючи моральні принципи».

Що я взагалі не зрозумів — то це сенс твору. Про що він? Про «набуття свободи від усього»? Але головна героїня не обирає гру свідомо, всі ці польоти уві сні їй фактично нав’язують. З її поведінки не видно, що ця гра змінила дівчину на краще — навпаки, вона стає стомленою, дратівливою. Та й виграш (вона ж виграла у фіналі, так?) не виглядає заслуженим. Що вона для цього зробила? Скористалась допомогою дивної кицьки (читер детектед!), а потім хвицнула когось ногою. Не помітно якогось духовного росту, переходу на новий щабель тощо.
Втім, «магічний реалізм» (чи містичний сюрреалізм ) — це анітрохи не моє.