Обсуждение рассказа as004 Буря

Вітаю, авторе!
У творі нібито все традиційно й передбачувано - кохання, злочинці-кар'єристи, яким байдуже до людських життів, чесні й відважні хлопці-рятувальники, шляхтний інопланетник, дівчинка з незвичними здібностями... Але написано енергійно, захопливо, читається легко й з цікавістю.
З зауважень - варто краще вичитувати текст після перекладача. Є деякі суттєві мовні ляпсуси. "птиця склала у нирку крила" - гм... це куди саме? "порахував за щастя"... і ще там дещо. Та то таке.
Успіху на конкурсі!

Дякую, Сокире! Захотілося чогось пригодницького і про машинки, тобто літачки.

Є в мене такий баг - часто помиляюся, вичитую та не бачу. Але я стараюся.

Успіху навзаєм!

Вітання!

Загалом сподобалось. Динамічно, непогано прописані деталі, при цьому текст не переобтяжено зайвими описами.
А от щодо героїв маю певні зауваги.
Спершу в нас один ГГ (наче нічого такий хлоп), потім ми про нього забуваємо і перескакуємо на інших. Я не кажу, що так зле робити у форматі оповідання, але мені стало прикро за того першого)).
І добрі і погані герої надто однобічні, особливо це кидається в очі стосовно поганих. Громов - класичний лиходій з бластером (до речі, спершу він каже що потрібні мізки Олежа, а потім..типу ну і фіг з ним). А ті командири - от чого вони такі злі - хіба ж їм не краще врятувати людей і повісити собі за це медальку?

Добридень. Чудове оповідання. Мені сподобалось його читати. Начальство як начальство, люди як люди, усе як у реальності. Кататрофічна ситуація і усі керуються загалом емоціями. Громов може й класичний антагоніст, та дурень виконавчий, як частенько буває. Перший герой шляхетний та стикнувшись з дурнем розумний гине, шкода. Прибулець - я взагалі подумала що він королівського роду. Багато таємниць. Певне твір мав бути більшим. Про вичитку мовчу, бо то технічна сторона для спеціалістів. Удачі.

Дякую за відгук!
Головний герой в оповіданні один і це Рін. Але маю авторський баг, показувати головного персонажа очима інших, може не дуже вдало. Олеж відразу планувався жертвою, його шкода, мені персонаж подобається, але ось таке авторське свавілля.
Злодії на жаль завжди в мене виходять однобокими, працюю над цим.
Керівництво. Тут був натяк на певну державну формацію, де люди вважаються сміттям, і начальству важливіше прикрити темні справи, ніж врятувати людей. Тридцять кілометрів теж трохи натякають.

Дякую!

Це ви мене з ходу розкусили
Рін дійсно королівської крові, але автор придумав нетипову соціальну формацію, де королі це щось ближче до духовного лідерства, ніж до влади. (Рін поки молодий, і лідерство у нього далеко попереду). Оповідання трохи перевищувало ліміт, скорочувала в епізоді медитації і єднання з бурею. Задумка є на об'ємний цикл.

Вам теж удачі!

У першій частині здається, наче потрапив у світ справжніх степовиків у далекому минулому Землі, але автор розповідає далі про дослідницьку станцію, флот і кораблі. Шкода героя, описаного спочатку. Він наче приречений на загибель. Його вбивця поспішає виконати наказ керівництва і підкреслено байдужий до місцевого населення.
Шкода, мало розповідається про жінку і дівчинку, яку вона виховує, це досить цікаві персонажі. Інопланетянин виявився благородним і не зміг не втрутитися, як і цивільний пілот - на відміну від керівництва, яке своїми наказами і спричинило катастрофу. Напевне, керівництво хотіло, щоб усі свідки загинули, але чому тоді Командувач вимагав у пілота той ящик - чи не для того щб приховати злочин?
Ще приємно бачити, що космічна техніка описана з любов'ю, і цікавий спосіб керування кораблем та під'єднання інопланетянина до бурі.
Успіхів!

Дякую за відгук!
На першу частина мене надихнула Монголія. Тобто природа узята за мотивами монгольських степів, імена, навіть “аянга” - монгольською блискавка.

Була ідея дописати про зв'язок дівчинки та планети і трохи про них більше дати, можливо додам.

Керівництво влаштовувало обидва сценарії. Якщо усі загинуть, Шадрін тихенько приховає брудні справи, якщо Громову пощастить і він все-таки зуміє вибратися, Шадрін заволодіє приладом.

А ще зорельоти амарійці вирощують.

Успіхів навзаєм!

Небо рожевіло — ще трохи, й над горизонтом з'явиться


Дефіс не може використовуватись як тире.


дістав укривало


але траплялися


Навіщо ця інформація читачеві? Ви точно впевнені, що вона має значення?


Після «планети» — крапка.


кремезних


коров'ячими


Сказали сьогодні — значить, сьогодні.


То він Олег чи Олеж? Якщо «Олеж» — пестлива форма цього імені, дивно, що персонаж називає так сам себе. Людина при здоровому глузді не ідентифікуватиме себе як «Матвійко» чи «Тарасик».


Ну так


Головне — пристрій вивезти, й мізки б твої прихопити.


За... що?


Русизм, буквальний переклад слова «шатается». В українській мові аналогом є «вештається».


соковитої


Знову русизм, «посчитал». Так не кажуть. Вважав (мав) за щастя.


непідробною цікавістю


наче


амарійці


відбувається, Піт


блок-контролем


Навіщо повідомляти про це читачеві заздалегідь? Хай дізнається пізніше, у процесі.


Диво.


Ріна


Русизм. Тицьнув.


Після «зітхнув» – двокрапка чи тире.


Виставив руку


Русизм, буквальний переклад слова «отвесил». Не думаю, що в українській мові таке вживання є коректним.


Ввімкнув


Русизм. Рейську.


Русизм. Зімкнулась.


кренився


сіпнулася


Русизм, буквальний переклад слова «погрузили». В українській мові це слово вживається тільки в прямому значенні: зануритись можна у воду, в темряву. А тут — завантажили, занесли.


світлу


піднявся, з маленької. А краще — звівся.


Зайва кома.


але має


Схожа на лисячу. І краще — писочок.


Русизм.


зовні, Піт


Зайва кома.


Зараз — розплющити


Розпанахані


Русизм.


скинув руку


візьми», - пухнастий


Русизм. Грудка, кулька.


сумної

***


Окрім того, що у вас три головні дійові особи в одному оповіданні, ви ще й постійно перескакуєте з однієї до іншої. Так не годиться.

* * * * *

Ну і в чому сенс отого фінального епізоду з «тваринкою»? Навіщо вона потрібна — і Ріну, і взагалі для сюжету?

Перед тим як писати оповідання, слід чітко визначити головну тему, ідею твору, та способи її розкриття. Тут — суцільна плутанина, окремі теми з’являються й зникають.
Спершу ми дізнаємось про якогось Олега (Олежа) з його романтичною історією кохання, та таємничу дівчинку. Потім — про якийсь винахід. Потім — Олег гине, винахід крадуть. Далі починається зовсім інша сюжетна лінія про якогось пілота Піта. Але дуже скоро він відсувається на другий план іншопланетним суперменом Ріном. Потім — знову дівчинка з якоюсь «Бабакою». У підсумку — залишилось невідомим, що ж то був за прилад, що то за дівчинка, що за «Бабака», навіщо знадобилися амарійці, та й взагалі — до чого все це?

На додачу: якийсь інфантилізм у описах поведінки. Негативні персонажі поводяться грубо, кричать, матюкаються, наче без цього читач не зрозуміє, що вони погані. Але коли амарієць каже, що зараз піде красти катер, ніхто його не зупиняє.

Якщо викинути усе зайве — залишиться драматичний опис рятувальної місії Ріна на незнайомому кораблі. Це, принаймні, цікаво та викликає співчуття. Решта — непотрібна.

Дякую, Сильно_Грамотный, я страюся, але схоже не вчуся

Ех, я це вичитувала тижнів зо два, і вголос, і начебто по буквах, і навіть у окулярах...
У своє виправдання можу сказати тільки одне, глюки типу: непідробноюцікавістю, не мої, а движка, у тексті цього немає, а після додавання на сайт з'явилося.

Дефіс використовую як тире навмисно, не шукала, де воно налаштовується в гуглодоках, друкуватися мені не загрожує, а писати подвійну рисочку якось не естетично.

Ім'я Олеж і Олег. Зустрічала подібне в сім'ї і на власному прикладі, коли звик до одного, але офіційне ім'я інше. Начальник не називатиме підлеглого Олеж, а ось сам себе, цілком. Я так робила. Мій варіант був більш екзотичним ніж Олеж.

Погоджуюся, різкі зміни фокала не для коротких речей. Але оповідання було задумано в стилі однієї більшою штуки, над якою я працюю, а там схожі зміни і розповідь від декількох осіб, вирішила зберегти і тут. Експеримент.
Спочатку це дійсно було задумано, як "драматичний опис рятувальної місії Ріна на незнайомому кораблі", але що виросло, то виросло.

Вітаю. Сюжетно оповідання більше сподобалося, ніж ні. Втім, вистачає зауважень. Та спершу про хороше: все пов'язане з телепатією прописано шикарно. Особливо взаємодія з кораблем та планетою. Дівчинка з Бабакою теж мила, але тут відчувається Діснеевська слізливість. Проте я не проти, нехай Вас міль за таке критикую. Відчувається легка клішованість, але відрази вона не викликає. Однобокі лиходії теж в рамках сюжету допустимі, Рін нехай і Супермен, але симпатичний (хоча монархія це зло, а духовенство вертухаї душі). Загалом все добре.
Проте цього доброго забагато. Я розумію, що хочеться познайомити читача зі своїм світом, але викинути всю частину з Олежом і це піде тільки на користь тексту. Те, що Громов вбив його має виправдовувати його смерть? Та ні, адже це не заслужене покарання, а просто співпадіння. Валізка з таємницею непогано, але теж зайва, як і перестрілка в кінці. Взагалі, життя персонажів треба цінувати і кожна смерть має щось приносити в сюжет. Також сильно зачепило ось це: Одразу згадалися голівудські бойовики 80-их та 90-их, де герой потрапляє в якесь крихітне селище і всі місцеві там брудні, страшненькі, ледь живі, але обов'язково знайдеться одна, що виглядатиме немов її на "Міс Всесвіту" вирощували, щоб було з ким любовну сцену зняти. Ну, не скупіться на подробиці, нехай у неї ніс буде сплющений після падіння з місцевої "коняки" чи зуба не вистачатиме. Трохи реалізму не нашкодить.
Також амарійці. Ну, чому інопланетяни мають бути схожими на людей? Хіба не цікавіше, якби в нього було мацаки, 4 ока і шкіра всіх відтінків веселки? Одразу все б заграло іншими барвами і відкрилося безліч нових шляхів.
Ще не сподобався стимулятор. Пропаганда наркотиків це зло. Хтось скаже: "Якщо він не спричиняє звикання це не наркотик", а я відповім, що звикають до ефекту. Якби справа була лише в отриманні дози цигарки давно б поступилися місцем тютюновим пластирям.
Втім, сюжету мені хотілося поставити прохідний бал, але топить оповідання мова. Забагато русизмів, від "включився" по завершенню навіть око почало тіпатися. Будь ласка, від щирого серця прошу, бодай це запам'ятайте: "ввімкнувся". І "вимкнувся", якщо треба. А щодо злитних слів, то якби не вони, твір не втиснувся б в 40 тисяч знаків, тож він фактично порушує правила. Але залишимо це на розсуд Адміністрації.
У підсумку: сюжет - добре, але не ідеально; а от мова однозначний провал. Раджу у згаданій в коментарях великій формі більше уваги приділити саме телепатія, бо саме вона сильний бік Вашого твору. Діалоги чи описи пейзажів значно слабші, в останніх більше відчуваєш атмосферу, ніж бачиш конкретну локацію. І, якщо плануєте майбутній твір десь викласти, все ж знайдіть коректора. Можу навіть порадити, адже й сам не без гріха.
Сподіваюся, Ви не образитися, адже розлога критика свідчить, що читачу не начхати на твір.
Успіхів!

Дякую за відгук. Не ображуюсь, але поясню.
Мій твір не перевищує ліміт і здвоєних слів у ньому немає, це баг движка. Чому, питання не до мене, але особисто у мене це не в перший раз.
Мову я вчу, виходить не гладко, тому що пишу та розмовляю я на іншій мові.

Взяла за основу монголів і орієнтувалася на знайдений опис монгольських жінок, на жаль воні такі - кремезні та коротконогі. Це реализм.

Тому що воні є люди, тільки з мутацією. В мене про їхний світ є ціла метафізична концепція, і про соціальний лад теж, але не для цього оповідання.

Було в мене одне оповідання, там герої і наркотою бавилися... і матюкалися, і багато чого робили. Можливо принесу наступного разу, я капостна.

Телепатії там багато... можна і зменшити

Навряд українською, інші я можу осилити самотужки.

Успіхів навзаєм.

Так про це й кажу. Нехай вона теж коренастою та коротконогою буде, інакше в кого тоді вдалася? Чи ви хочете сказати, що чоловікам такі жінки не до вподоби?




А в мене є, де герой людей жер, проте я не робив його Принцем на білому зорельоті. Немає нічого поганого в не ідеальних і навіть відверто порочних персонажах, але й подавати це варто відповідно, а не так начебто в цьому нічого поганого немає. Якби якщо наркотики нешкідливі, то кулі взагалі корисні, раз на рік обов'язково треба стрілятися для зміцнення імунітету.

Дякую за оповідання, гарно написано.

Бачу в коментарях, що це частина чогось більшого, тому стає зрозуміла ідейна незавершеність як на оповідання. Дуже гарно прописана рятувальна операція. Не знаю чому, але лише вона мені й запам'яталася, решта якось не дуже в'язалася одне з одним в мене в голові. Можливо, щоб зрозуміти треба бачити загальну картину.

Пане Олександре, а чого це міль буде журити за бабаку з дівчинкою? Бабака мила, най буде. Міль проти використання насильства над слабкими: тваринами, малими і старими задля витиснення емоцій. І то, тут швидше питання не "що", а "як". Он Еманюель-Шмідт тих хворих раком лупасить і лупасить в кожній книжці, а все одно щоразу плачеш. Просто кіношний прийомчик "врятувати песика", щоб показати який герой хороший, можна застосувати вульгарно і в лоб, замінивши песика на білочку, або мишку, а можна й більш елєгантсько то зробити. Тут якраз благородство ГГ і розкривається порятунком невинних. Як на мій смак, зроблено непогано.

А взагалі-то бабаки можна й побільше, міль обожнює вигаданих тварючок