Обсуждение рассказа as003 Повітряні ріки Раути

Вітаю, авторе!
Сподобалось! Люблю майстерне зображення змінених станів свідомості, а в цьому творі вони зображені дуже добре. Всі сюжетні елементи зведені докупи, боротьба головної героїні викликає співчуття, і світ Раути незвичний і цікавий. Та й тема здатності людини літати надзвичайно приваблива. І, звісно, потішила киця - куди ж без неї.
Успіху на конкурсі!

Ну дякую, Сокире, потішили
Найсмішніше, що писалося воно теж у деякою мірою зміненому стані - у стані втоми після важкого дня, коли засинаєш із пальцем в екрані планшету. Може, тому і вийшло достовірно )) без жартів, пере подачею текст вичітувати було цікаво - ствльки нового ))

Сон у сні у сні у сні)) Автор знає достеменно як воно, бо відчуття бескінечних пробуджень описано гарно і достовірно. Мені сподобалос, від оповідання приємні відчуття наче сам опиняяєшся у сні і не знаєш де реалність. Політ, вітер течія. Кицька-вітер крута. Успіхів

Дякую!
Так, дуже хотілося саме достовірності добитися, щоб читач міг повірити

Вам вдалося. Для мене достовірно, я знаю як воно буває коли прокидаєшся впяте і розумієш що спиш.

Це клас!
І нарешті в тему: вигадані істоти в наявності (наче, й білоруські?).
Сни у снах, відсутність меж між сном і реальністю, двійники та аватари.
Автор таки вміє літати і дарувати відчуття польоту, впіймавши свій вітер.
Чудовий текст!
Успіху на конкурсі!

Христю, дякую дуже за приємні слова!
Істоти родом зі снів, тобто, такі собі метиси з усього, що автор колись десь бачив і чув. Саме такі істоти трапляються уві снах - зліплені з уривків дежавю та денних уражень. Але цілком ймовірно, що й білоруські десь там пробігали Автор - палкий шанувальник вигаданих істот різних народів, навіть колекціонує їх.
успіху навзаєм!

Оповідання цікаве, іноді здавалося, що героїня продовжує спати навіть тоді, коли начебто описується реальність. Цікаве посилання до цифр. Не зовсім зрозумілий епізод з метро, але, може, все-таки щось пропустилось. Котик - неймовірний нахаба, але він вітер, йому можна. Чудово описані польоти і асоціації у снах.
Успіхів!

Ох, боюся, то не героїня спала, коли описувалася реальність, а сам автор )))
Дівчина з метро - то попередниця героїні у "грі", яка програла. Цілком припускаю, що воно потім трохи загубилося, бо всі пояснювалки вже ніяк не лізли до конкурсного ліміту обсягу.

Вітаю, авторе!

А що, така гра існує насправді? Чи це таки вигадка? Бо так відсилаєтеся до "китів", аж повірив. Якщо дійсно існує, то ми з вами майже колеги - свого часу писав із співавтором про "китів" Тому, тема близька. А як вигадка - то вам великий плюс за достовірність

Оповідання сподобалося. Виконано на рівні. Всі оці переходи сон-яв-сон, розхитана реальність - класно. В хорошому сенсі нагадало "Бійцівський клуб".

Я от не зрозумів. Самогубство дівчинки на початку - то перемога у грі, чи програш? Чи що взагалі таке? Перехожий із каменем на спині ніби вказує що така ціна програшу. Та й блондин у фіналі теж ніби має отримати каменюку на спину.

Успіхів та наснаги!

На щастя (або нажаль), не існує. Точніше, у певному, метафоричному, сенсі усе наше життя - така гра. Людина вчиться літати, злітає, а потім зависники та власні забобони намагаються її приземлити, викинути з потоку натхнення.
"Кити" мене свого часу вразили своєю жахаючою простотою. Це гра на чомусь дуже примітивному в людині, коли вона починає робити х**ню, розуміє, що робить щось не те, але зупинитися вже не може. Вони дуже точно показали, як мало насправді в людині власної волі.


Ось за це порівняння окреме спасибі


Це альтернативний вихід. Теж метафора на життя: коли людина бачить, що виграти вже не зможе, а сил прийняти поразку в неї немає.
Як я бачу вже зараз, коли перечитую після паузи, тут лишилося кілька моментів, яким необхідно було приділити більше уваги. Але ж, самі розумієте, поспіх, тотальне невлізання в конкурсний об'єм... В мене є намір після конкурсу повернути до оповідання кілька епізодів, які були вирізані, щоби впистатися в 40 тисяч символів, і тепер бачу, де можна ще трохи додати пояснень. Справа в тім, що заради поспіху викинувся великий шматок, який само розкривав, що там відбулося, хто такий "синато", і чому не можна за правилами ловити вітер. З двох альтернатив: прибити цвяхами пояснювалку чи залишити без пояснень на розсуд читача - кращим виходом здалося лишити недосказаність. Це не правильно, але перший варіант міг би зруйнувати атмосферу оповідання.

Дякую за відгук і успіхів навзаєм!

Рассказу, как и многим другим, не хватает вычитки. Но! Достаточно интересный, сюрный сюжет, за которым интересно следить и пытаться понять "что же тут, блин, происходит?". Мозг немножечко подбрасывает верх черепной коробки, закипая. А по итогу получается как в той шутке, окультуриваю: "Ничего не понял. Но очень интересно" .
Желаю автору творческих успехов и удачи в конкурсе!

Не підкажете, на які саме моменти треба звернути увагу? Око вже геть замилилося...

Чудово!
Наче подивився "Погода з тобою". У сенсі так само яскраво й чітко прорисовані деталі, як у Макото Сінкая.
Сюжет побудований теж за логікою манги. Тому, думаю, за вашим твором, авторе, теж можна зняти чудове аніме.
Удачі на конкурсі!