Найбільше, мабуть, дезорієнтувало те, що так і не вдалося зрозуміти, хто ж, врешті, друзі, а хто вороги.
До останнього здавалося, що уявна дівчинка, то його справжній друг, чи хтось кому він дуже небайдужий, а тут лише експеримент з "об'єктом", хоч і з натяками на особисту симпатію)
Ще якось дивно, що "агент Відана" так не береже своє життя. Бо якщо це операція, то вона мала бути більш підготовлена. А ще хотілося б більше дізнатись про "медіатор".
Не зовсім вийшло уявити, які стосунки з родиною. Він втік від батьків, бо: "З ним хотіли зробити щось набагато гірше за смерть. Забрати тіло, викинувши душу." Але що саме? Стерти здібності, щоб він став нормальним? Використати його як зброю? Про це хотілося б дізнатись значно більше.
Як на мене, цю історію було б цікаво розгорнути в твір значно більший за обсягом.
Успіху!

Угу, воно так завжди - пишеш, думаєш, як круто буде відкритим фінал лишити, хай читач ламає голову, як там все було насправді;) А потім виявляється, що читачі не так люблять відкриті питання в тексті, як хотілося би авторам
Кожного разу собі кажу, шо треба із цим зав'язувати, але потім так кортить "ще разочок" спробувати

Впечатление, что большие рассказы или боятся комментировать, или не доходят, совсем вниз убежало.
Понравилось. Картинку вижу, герои яркие, открытый финал люблю и постап интересный получился. Расширенную версию, если будет, с удовольствием почитала бы.
Автору удачи!

Ідея, як мені здалося, "не вір нікому, всі працюють на себе, не допомагають, а вирішують свої проблеми".
Сюжет енергійний, з різкими поворотами, з неочікуваною розв'язкою. Але якщо Драган після поганих потрапив до ще гірших, то чи наступні не будуть ще гірше. Дівчина, як мені здалося, "штовхала" постійно, щоб він робив, що вона хотіла. І немає гарантій, що якщо "добрий дядько" "подарує" їй Драгана, вона не продовжить це робити.
Світ важкий, безнадійний, я б сказав. Я повірив.
Цікаво, що "в полі" герої – "серби", "в місті" – англійці, а Таїнка і Ко, схоже, "чехи".

Але, мабуть, це все ж не цільне оповідання, а початок чогось великого. Тобто, фінал не зовсім "відкритий" – просто "далі буде".

Дякую, Инна, Семдесят Первый!
В мене відкриті фінали ніколи не виходило, завжди получається "далі буде" )