Обсуждение рассказа ar011 Пестики-тичинки

Вітаю, Авторе!
Гарно написано, і цікаво читати - але лише спочатку. А наприкінці, як мені здалося, щось розпочинає перемішуватися й втрачати логіку. Сталкери, яких зустрічає Тимур, і їх пояснення виглядають непереконливо, а що там за казус зі щепленнями, і яку вигоду з цих щеплень мають "менеджери", взагалі незрозуміло. Тобто, загальне враження - усе так гарно йде, та раптом наприкінці розвалюється й грузне у якомусь болоті. Але, може, це мені не вдалося чогось додивитися?
Але так чи інакше, успіху на конкурсі!

Мабуть, автор знає, що це за сталкери, і чому вони роблять те, що роблять.
Чому менеджери обмінюють товари у сталкерів замість самім йти в місто. І обмінюють товари замість просто забирати - як "податок", в обмін на захист. Це ж нормальні феодальні відносини, а не якась дивна торгівля.
Як це все взагалі досі не рухнуло в середньовіччя, якщо справді вже давно нічого не виробляють.
Чому тітка досі живе нібито нічого не сталося - каструлю вона нову хоче...
Вибачте, але я не вірю в цей світ - мабуть тому, що не знаю багато чого, що знає автор.
І мабуть мені б було цікавіше подивиться на події очима якогось сталкера. Чи Сокола. Щоб дізнатися, як воно все дійшло до того, до чого дійшло.

Як от "День триффідів", щось таке.
Але, мабуть, я не знаю Канон постапокаліпсіа

Вітання Автору.
Сприйнялося як оповідання-тизер до монументальної праці. Тобто, все зрозуміло, і нічого не ясно.

+1

Дякую всім за коментарі!
На половині стало зрозуміло, що в обсяг не влізти, а за задумом хочеться більшого.
Саме тому фінал вийшов стрімкий і дещо штучний.
Щодо сталкерів і "менеджерів": кожний займається своєю справою.
Зона впливу сталкерів, як і місце проживання, - місто, а менеджери, як колишні військові, залишалися на своїх базах.
Хто допустить до своєї зони контролю? Може, "менеджери" б і хотіли, але знайшли свій вид діяльності у зміненому світі.
А колишні села, яким вдалося вцілити, - загалом захищені сільськогосподарські осередки, саме вони годують інших.
Таке собі суспільство, розділене за базовими функціями, але здатне до взаємодії між окремими групами вцілілих людей.
І до того ж набуття цими вцілілими особами надздібностей, якими ще потрібно навчитися вправно користуватися.
На жаль, не вийшло втриматися від пояснень у тексті, хоч цього не люблю.
Усім удачі навзаєм!

Дякую за розкриття теми, приємно.
Шкода, що кінцівка , через брак часу чи знаків, виявилася трошки "скомканою".
Я б трошки скоротив би пояснення про пестикі-тичинки, а більше уваги приділив би сталкерам, місту тощо. Але ви автор, тож не мені вчити.
У будь-якому випадку бажаю удачі! І ще раз дякую за тематику!

Вітаю, Авторе!
Чудове оповідання! І біда не в фіналі.
Біда в тому, що вигадати новий світ - великий талант,
а втиснути цей новий світ в рамки короткої форми - ще більший,
це на межі неможливого.
Перше Вам вдалося, друге - на жаль, ні.
Я впевнений, що всі питання можна утрясти і узгодити, і цілісність запанує!
Пишіть більшу форму. З урахуванням всіх питань, які тут лунали.
Успіху на конкурсі і в подальшій творчості!
Навіяло

Непоганий твір, але як вже визначили, не для цього формату. Себто, початок гарно підійде для повісті, а от для оповідання він відверто нудний та затягнутий. Фінал навпаки зривається з гори в кар'єр, втрачаючи логіку і перескакуючи ключові сцени. Деяких персонажів (Люка, діда Дмитра, тітку) можна сміливо вирізати, оскільки вони не відпрацьовують своє сюжетне призначення і не настільки колоритні, щоб просто прикрашати текст. В опис міста теж не повірив: подібна картина більше б личила поселенню знищеному стихійним лихом, а для епідемії поржавілі машини на вулицях явно зайві. Екшену мало і він не поганий, але й не захопливий. Шкода, до речі, що Тимур все ж розжився набоями, бо рукопашні сутички все ж цікавіші. До речі, кумедно, що садівник носить монгольске ім'я, себто пов'язане в першу чергу з кочівниками. Загалом, потенціал є у історії, але не в оповіданні.
Успіхів в конкурсі!

Вітаю, авторе!
Вам уже тут всього накоментували і нарадили)).
А я зі своєю ложкою меду.
Гарний добрий легкий стиль, який чудово читається.
Досить динамічний і незатягнутий перебіг подій. Хороша атмосферність, здається сам занурюєшся у світ бачиш відчуваєш те, що й герої.
Яскраві персонажі. Головний герой лапочка)) читала б і читала б про його пригоди.
Сподіваюся, їм вдасться відстояти себе.
Удачі на конкурсі!

сподобалося. Але за діалоги в стовпчик без авторських коментів все одно буду лаяти. Важко сприймається.

Дуже добре написано, але от закінчення якесь "не таке", занадто багато невизначеності. Сам таким постійно маюся, тому сварити через це не буду
Успіхів на конкурсі!

В целом понравилось, но концовку "не дожали". Нужно разворачивать.

Мені сподобався темп оповідання. Початок мені не був затягнутим, а лише вмотивовував усі вчинки Тимура, його життя в селі добре розкривало характер.

До світу в мене теж претензій немає. Мені всього вистачило, а знати всі дрібниці устрою в оповіданні малого формату, як на мене, не завжди й варто якщо це не вмотивовано сюжетом. Є розвиток персонажа: від наївного хлопаки-селюка, який хоче проявити себе, до чоловіка, який готовий захищати свою позицію та цінності.

Колапс плану сталкерів мені теж доволі логічний. Хотіли створити надлюдей, але не до кінця продумали як те все має працювати, недооцінивши так би мовити "слабкі" вміння людей. Ламати не будувати Як світ завоювати вони придумали, а от як його втримати на плаву ні. Потім довелося вже клепати план як виживати на ходу і він відверто накульгує. Зрозуміло, що деякі сталкери хочуть виправити свої помилки, але як вони розпізнали що Тимур інший? Своїми суперздібностями? Було б гарніше, якби він продемонстрував десь свої високі моральні якості і цим викликав у них довіру. А так епізод зустрічі з ними трошки штучний.

Оповідання сподобалось і атмосферою і героями, але в кінці таки не дають спокою деякі питання.
Як саме Тимур збирається воювати проти професійних військових не маючи в арсеналі майже нічого? Як саме вакцина виявляє щеплення і чому його уникати, якщо здібність вже виявлена? І, нарешті, що ж він зробив з коноплями?
Та в цілому дуже цікаве оповідання! Успіху!