Перше питання в мене буде досить дивне.
Справа в тому, що трохи знаю латину, вивчала в інституті й ще на забула.
Lumino noctemnoctem - accusativus (знахідний відмінок) від nox - ніч, тьма (не треба читати як "пох"
.)
lumen - світло, світило.
Форму lumino я не знаю!
Існує lumina - accusativus pluralis (знахідний, множина). Але виходить нісенітниця "кого - світла, кого - ніч".
Можливо, що це так званий participium perfecti passivi, тобто дієприкметник минулого часу пасивного стану жіночого роду. В нашому випадку - "та, що світить" або російською "светящая". Але це знову ж таки lumina, а не lumino.
Коротше, не буду вже хизуватися, яка я вумна.
Я би цю істоту назвала Lumina nocte - "Та, що світить у ночі". Або Lumina noctis - "Та, що світить ніччю".
noctis - це genetivus, родовий відмінок.
Цитата:
Брас опинився в центрі розвалин. Щоб краще розгледіти місцевість він витягнув «кішку» і спрямував на верхівку кам’яного муру. Трос зачепився і підтягнув чоловіка догори. Восени в такий час вже майже нічого не видно, тож фігура Браса лишилась непомітною
Якщо самого Браса не видно, він теж нічого не побачить.
Цитата:
Витягнувши з нагрудного карману мапу міста, він провів пальцем по позначкам-маякам, що означали входи до катакомб. Зараз він стояв на рештках домініканського монастиря, а істота втекла в районі Аріанської вежі
Я вже не пам'ятаю, що саме шукала в інтернете, коли натрапила на світлини Белза. І довго роздивлялась і читала про нього. Це захоплююче місто, хоч і невелике. Чи може особисто мені подобаються такі містечка.
Про підземелля взагалі мовчу - моя улюблена тема.
Ноктемів шкода, дивлячись на те, як із ними поводяться корни.
Цитата:
Чоловіки озирнулись, проходом до них наближався Брас, якого супроводжувала вродлива жінка.
– Ось, ледь підхопила, вирішив політати на дозвіллі, – промовила вона, тріпнувши мисливця по плечу.
– Так, без Ібріси, я б приземлився менш вдало, – усміхнувся Брас, – Гектор, Кайл, радий бачити вас, добре, що вчасно дістались!
Ось тут відчувається, що автору довелось добряче порізати знаки. Бо непогано було б про Гектора, Кайла і вродливу жінку-сову нагадати на початку оповідання.
Цитата:
Ібріса розвернулась і розправивши руки миттєво обернулась на велику сову. Птах змахнув крилами і ледь чутно полетів в гору печери.
Взагалі-то такий могутній персонаж більше схожий на "бога із машини".
Цитата:
В печері панував хаос, корни носились назад-вперед, тягали якесь спорядження, ліфти то підіймались то опускались, тож ніхто не помітив двох людей. що проникли до тронної зали.
Не вірю. Уявіть собі - кажани хочуть знищити людство, аж тут бачать двох людей у своїх володіннях - і нічого не роблять. Дивно.
Цитата:
В цей час пролунав вибух, це корни почали засипати свої нижні підземелля
А навіщо вони це робили? Це ж так званий "запасний аеродром". Ще невідомо, вдасться їм упоратися з завданням на поверхні чи ні. Нищити те, що зроблено власним трудом і ще може стати в пригоді - якось непрактично.
Цитата:
– А місто не піде під землю? – засумнівався юнак.
– Ні, тут вдало розташовані підпори з заліза і каменю, хіба асфальт трохи перекривить
Я не впевнена, що не піде. Вибухова хвиля вже як така здатна посунути шари ґрунту. Згадайте ще піщаний водоносний шар - він досить рухливий.
Цитата:
Витримка з очей хамелеону
Цитата:
Гектор поплескав по бурдюку, зробленому з шлунку вовкулака
Дуже подобаються такі знахідки!
Цитата:
– А тепер, підривайте верхній шар землі! Нарешті ми побачимо світло зоряного неба!
І знову незрозуміло, навіщо це робити. В них же багато "штатних" виходів. Підірвати верхній шар землі - це піддати ризику власний народ. Воно ж на їхні голови впаде.
Фінал із травою зачотний. І взагалі дуже гарне оповідання. Тримало в напрузі. Ще б залишити в живих народ корнів. Вони потрібні для наступних сюжетів цього світу.
Удачі на конкурсі!
Вход
FAQ
Поиск
Пользователи
якщо автор роз'яснить посилання - буду вдячний 
)
