Обсуждение рассказа ar004 Паперові крила

Вітаю, Авторе!
Сподобалась атмосферність. Із цим у Вас все гаразд.
А от сюжет якось трішечки... розбалансований, чи що?
І як на нього грають три-чотири мавпи?
А оригамі, які аж у назву винесено невідомо чого?
А Рорі Айстру рятує якось трохи рояльно. Він що, слідкував за нею?
І чого чужинець на неї напав, якщо полював за пірамідкою?
А звідки Рорі так достеменно знає, які з себе чужинці, який у них сильний нюх
і слабкий зір, і що вони живуть під землею, а до будівель заходити - зась,
і як вони засівають молодняком планету?
Він же сам каже, що вони знищують планету і на поверхню спускаються
коли вже нема кому чинити опір?
А розвиток стосунків Рорі й Астри весь час натякає на романтичне продовження,
якого так і не сталося
А опис чужинця якось не дуже пасує до тези про "колективний розум".
Більше нагадує одинокого мисливця "Хижака".
До речі, навіяло
А загалом - цікаве пригодницьке оповідання.
Успіху!

Ага! Фенрир - планета. И рекреаторы проиграли сырьевикам. Бывает. Но процесс превращения планеты из "процветающего куррорта" в нагромождение терриконов никогда не назывался терраформированием.
...Или в этом будущем Земля настолько изуродована промышленностью, что термин "терраформирование" имеет противоположное значение тому, как его понимают сегодня?

Бластер - это оружие? Если "да", как можно оружие изуродовать?
Но если "гигант" после двух выстрелов бластера перед бегством сумел "изуродовать" оружие, зачем убегал? Тем более, владелец бластера лежит без сознания. Почему убегал "гигант"? Он же, вроде, победил? Не понимаю.

Что ж, взорвался, значит, взорвался. На всё воля автора...

Зачем ей искать, если она знает, где бластер лежит? Она же его видела.




Примерно понятно. Но откуда Рори знает, что если выпьет "саґару", умрёт? Что-то мне подсказывает, что он ни разу не пробовал.

Меня это тоже интересует. Но ответ Рори мне непонятен. Если Рори потратил последние заряды, тем более, почему убегал пришелец?



Ваша история мне кажется несбалансированной. Вы уничтожили планету со всем населением ("Кору") и "висунули ультиматуми ще кільком світам" только ради того, чтоб показать переход группы людей из города в космопорт. По пути следования они как-то сражались с пришельцами, у которых табу на помещения. Вроде бы ничего не напутал?
Точно такие приключения вы могли изобразить, если бы события разворачивались на астероиде с биолабораторией, вместо пришельцев - какая-то разновидность зомби, а вместо "маяка" Рори - любой предмет, который почему-то тормозит запуск двигателя звездолёта.
Разумеется, в своём мире автор - Бог. Тем более обидно за судьбу ваших творений.

Дякую за відгук, Юлесе!

Хотілося написати щось не зовсім просте. Робоча назва була більш тематична, але трохи пафосна і в лоб, а ми не шукаємо легких шляхів, тому придумала дещо алегоричне, поетичне.
Паперові тендітні крила, ненадійні, їх легко пошкодити, зіпсувати. Героям дається невеликий шанс, “поки не почався дощ”. Розписано у віршику.

Тепер за змістом. Рівень перший, поверхневий:
Світ на межі катастрофи, героям вдається знайти вихід зі складної ситуації і врятуватися.
Рівень другий:
Історія зламаних і покалічених героїв, які зневірилися і опустили руки. Рорі балансує на межі, здався, від останнього кроку його утримує почуття провини і слабкі спроби що-небудь змінити.
Айстра давно махнула на себе рукою, тішить думкою, що коли-небудь накопичить на пластику і щось змінить, але сама вже в це не вірить.
Серж, доктор, зачерствів настільки, що без коливань готовий забрати у Айстрі останні гроші, і підсовує дослідний зразок, на який у нього немає ліцензії.
Єдиний позитивний персонаж в оповіданні - Тед і він не людина.
Рорі і його Бексторі:
Рорі по суті такий же чужинець, прибулець з іншої зоряної системи. Він багато знає про чужинців, вони сусіди: повадки, технології, спосіб життя, де їх материнська планета і що на ній і тд. Люди Рорі воювали з чужими як на поверхні так і в космосі, навіть дістали та намагалися скопіювати технологію по перекиданню світів. Тобто противник вивчений від і до. Можна розписати цю тему докладно, але вийде багатотомний роман про Рорі, а хотілося показати невеликий зріз очима Айстри.

Чотири мавпочки, ще можна трактувати, як спробу піти від проблеми, шляхом її ігнорування. Рорі - знає, але мовчить. Айстра - не бачить, не помічає. Серж - не хоче чути. І тільки Тед здатний тримати та зберігати.

Так Рорі йшов за нею і за чужим. Рорі ж намагався Айстру проводити, не дарма адресу питав . Чужинець провокує Рорі, полює на того, хто йому небайдужий.

Відносини могли б мати продовження. Але життя зіграла з героями недобрий жарт, полетіти вони можуть на планету Рорі, де його чекає сім'я.

Чужі в моїй уяві виглядають інакше, менш потворними, до речі, але вже як вийшло.

Успіху навзаєм!

Что я могу поделать, раз показалось, значит так и будет. Супротив "показалось" ничего не попишешь.

Вітаю! Особисто мені сподобалось читати. Досить захопливо.

Є певні недовичитані артефакти перекладу з російської, особливо ближче до середини твору, але дедлайни й таке інше, можна зрозуміти.

Непокоїть декілька речей, і хотілось би пояснення.
Ось ви пишете, що раса чужинців така типу благородна, просто так не нападає, дає час на евакуацію, воюють тільки чоловіки і т.д. А тут Фенріру виходить не пощастило, їм дали час на збори, а тим часом уже в підземеллі ціле місто є, починаються напади на людей на вулиці. Благородство десь поділось, чи я щось пропустив? Якщо причина - полювання на міченого, чи за пірамідою, то не простіше було б просто знищити всіх підряд, щоб знизити ризики?

Цікаво, як там події далі розвивались. Бармена шкода, хоч наче чужинці його й мали ігнорувати.
Дякую і успіхів!

Доброї ночі!

Не зовсім так. Чужинців не благородні і не покидьки. Вони просто інші. У них є своя певна логіка і не зовсім людська. Зазвичай вони чітко дотримуються умов.
Тут слизький момент, який красиво склався у автора в голові, але мабуть не показаний у повній мірі. Рорі стягнув пристрій за допомогою якого чужаки переміщають світи. Одночасно Рорі та флот чужинців перемістилися до системи планет Федерації.
Рорі божеволіє, тому що його планета знаходиться поруч з материнською планетою чужих, і думає, що від неї йде загроза. Чужі божеволіють, тому що їх незахищені жінки і діти поруч з планетою Рорі, а весь флот у зовсім іншому місці і пристрою в них немає.
Якщо просто так знищити все та всіх підряд, то постраждає пристрій.

Що було далі історія поки що замовчує.
Теда і мені шкода - один з улюблених персонажів.
Дякую і успіху навзаєм!

Краще: «...пальцями і, скриплячи...»


скатертині


почварний шрам


що-небудь


Зайвий пробіл після слова.


Згідно з новим правописом, слова з іноземними частками на початку слід писати разом (див. \\\\\)


прийняти


із (чергування голосних-приголосних для милозвучності)


цікавило, що


та й


Русизм. Наче передумав, передумавши.


зчепився, чи


уваги, -


Втім, для


- Як це «ховають»?


...нитка: щось, що пов'язує...


зависання - рівно


хихочуть


знаєте, де


Краще: «...й зовні»


Русизм. Тисло, чавило, стискало.


із


зіщулилася

Користуйтесь Гуглоперекладачем.


...клубок тіл, що зчепилися одне з одним.


вслід


розпластаної людини


Обличчя


роздертої


насупилася: якщо

Окрім коми, є й інші розділові знаки.


до операційної


Русизм. Дурепа.


«...антибіотики, та...» або без коми: «...антибіотики та пообіцявши повернутися...»


Зайва кома.


тренування - і


відчуваючи, як


В кінці потрібна крапка.

Якщо за характером речення в його кінці має стояти крапка, вона зберігається і в тому разі, коли речення закінчується фрагментом у лапках з наявністю перед закритими лапками знаків питання чи оклику (Бідний багатому: «Здоров будь!».). Див. \\\\\


до чого


Русизм. Різонули, дряпнули.


Отже, ікла


залишилося, іржавіє


Русизм. Тварюк.


не такі


може, здамо


нею (чим)


іржавих дверях


Втім, ми


Русизм. Виття, завивання.


додав: -


команді, пролунало


Атакувала, кинулася в бій.


вбік


Русизм. Тицьнув.


Розташовуйтеся, хлопці.


зброю вкрав

* * * * *

З технічної точки зору написано начебто й непогано, але зміст по мірі читання поступово губиться, доки зовсім не щезає.

Про що взагалі це оповідання (аж на 40 000 знаків)? Про кохання? Та наче ні. Про боротьбу з іншопланетними загарбниками? В самому кінці трохи поборолися аж із трьома, та й усе. Про контакт, пошуки взаєморозуміння? Та ні. То про що ж тоді?

Коли Рорі починає розповідати про особливості психології прибульців, складається враження, що от зараз він розповість щось ну зовсім неочікуване. Та де там.

Фінал особисто я зовсім не зрозумів. Що то була за сфера? А пірамідка? «Здається, то я не зброю вкрав», — тоді що? І як їм це допомогло? І куди вони полетіли?

До речі, що ж вони там збиралися робити — також незрозуміло.


Не «мабуть», а взагалі.

Динаміка оповідання та атмосфера світу сподобались, але після прочитання, виникає стійке відчуття, що це уривок великого роману, причому десь зсередини.
Мабуть, якби прочитати про головних героїв кілька книжок, то напевно виникло те відчуття, яке описав автор в коментарях. А так, герої виглядають якимись дивними персонажами до яких виникає багато запитань.

Чужинці за поведінкою більше скидаються на примітивних твариноподібних істот, аніж на високотехнологічну расу. Чому вони такі забобонні щодо приміщень? І чому в спорядженні не мають якихось сенсорів для виявлення живих істот? Або чому не убезпечити свої нюхові рецептори, бо ж очевидно що цим скористається ворог? І, нарешті, чому вони підвивають по дорозі?

Ще досить сильно заважав поганий переклад. В деяких місцях це суттєво заплутувало і відволікало. Тож, мабуть, варто, не дивлячись на дедлайн, намагатися викладати більш відредаговану версію.

Успіхів!

Угу, Сильно Грамотный, дуже дякую за вичитку.
З приводу здвоєних слів - у мене стався "баг заливки", в оригінальному текстовому файлі такого немає, а залите перевіряла тільки на відсутність моноліту.
З приводу грамотності.
Пунктуацію я не пам'ятаю у всіх мовах, якими володію, і завжди помиляюся, а ось з мовної частиною це був my best, оскільки української я толком не знаю, навіть у школі не вивчала, і мова щоденного спілкування в мене давно давлека від слов'янської.
Тепер за змістом.
Мені хотілося написати настроєву, нуарную річ про "поламаних" людей на тлі світу, що руйнується. Трохи поезії, трохи філософії. А не прямолінійний бойовик з однією сюжетною лінією. Щось схоже на "Меланхолію". Комусь таке подобається, комусь ні.
Сфера - елемент управління корабля Рорі.
Пірамідка - прилад для стрибка, який Рорі вкрав у чужих, в тексті про це є. На ньому залишилися координати місця відправлення і летять вони до планети Рорі (облом для Айстри у романтичній частини).

Немає тут роману, поки навіть не планувався. Твір як побачився, так і написався. Можна на тему роману подумати, але автор поки не готовий ні моряльно ні фізично.

Є трохи від тварин. Уявіть колонію, в якій кожен індивід можливо не дуже розвинений, але знаходиться на своєму місці і виконує конкретну функцію, а разом - це колективний розум і діє на іншому рівні. Чого підвивають? Спілкуються між собою таким чином.

Про це вже відповіла. Що можу, то можу, краще поки не можу.

Дякую. Вам теж!

Чудове оповідання!
Бажаю вам удачі!

Дякую за підтримку, Птице!
Бо вже вирішила, що фігню написала.
Удачі навзаєм!

Власне, нічого нового не скажу. Атмосфера вдалася, щодо "поламаності" героїв тут дещо важче. У их є свої драми, але всі їх ми дізнаємося лише або від них самих (Айстра, Рорі), або взагалі не бачимо причини (Серж). І це непогано, але тут я свій нюанс, адже так ми бачимо лише депресивних особистостей і лікаря-мудака. Спробую пояснити на прикладі. Спотворене обличчя Айстри. Ніхто на нього не звертає уваги, крім неї самої. Варто було бодай згадати про ошелешені погляди і перешіптування за спиною, а то легко можна уявити, що там якась цятка на вилиці, а вона сама нафантазувала невимовний жах.
Загалом, як на мене, головна проблема твору: дуже багато елементів, які просто є і не поєднуються між собою. Вони створюють атмосферу, але не додають глибини, бо прибери їх історія не зміниться. Не будь Тед людяним роботом все б скінчилося так само. Поводься Рорі в стилі Хана Соло, все б скінчилося так само. Будь чужинці рогатими і хвостатими це б також нічого не змінило.
Мовні недоліки вже розписали значно краще, ніж це зробив би я.
Загалом враження позитивне. Читалося приємно і мені сподобалося історія, незважаючи на її недоліки. Місце в другому турі однозначно заслужене.
Успіхів на конкурсі!

Дякую за відгук, Олександре!

Навіть не знаю що сказати. У мене зазвичай не дуже зрозумілі оповідання виходять, в цей раз вирішила написати просто, але атмосферно. Схоже, що вийшло тільки атмосферно.

Успіху навзаєм!