aq016 "Найдорожчий скарб"Цитата:
Лежачи в квартирі на м’якому дивані, подібні фантазії лише розважили б мене,
Та що ж воно таке! Знову давальний самостійний. )))
Цитата:
…Пиво, після третього кухля, здається майже солодким, гамір від теревень довкола відступає на край свідомості
Не скажу, що не можна перестрибувати між сюжетними лініями – чом ні, сама так роблю залюбки. Але в даному випадку перша сцена надто мало залишає таємничого післясмаку, щоб користатися цим прийомом. Пугач – авжеж, гачок. Але невеликий гачок, як на мою думку. Якби вони побачили щось дивне чи небезпечне – то інша річ. Цього не було, тож важкувато перемикатися на іншу «мізансцену».
Цитата:
Я не віруючий, та все-одно звістка не з приємних. На світі є ще багато незвіданого. А як справді комусь вдалося встановити зв'язок із силами, непідвласними нашому розумінню?
Здається, насамперед він має лякатися не потойбічних сил, а живих людей. Бо що там за «сили» - хтозна, а релігійні фанатики – істоти цілком реальні та небезпечні.
Цитата:
‒ Вийдете звідси іншим шляхом. Якщо витримаєте випробування, звісно.
Хай воно й фантастика, горор, містика тощо – але за таких умов звичайна людина не полізе в імовірну пастку заради якогось «випробування». Коли їй кажуть, що може й не повернутися. Має бути власна мета, яка сильніша за небезпеку. Гроші, бажання «зберегти лице» перед напарником – це все несуттєво, якщо на кону власне життя.
Цитата:
Щоб відволіктися від депресивних думок, рахую кляті східці. На жаль, на другій сотні збиваюся
Оптимальна висота сходинки – 15-20 см, тобто чверть кроку дорослої людини. На крутих сходах може бути 25-30 сантиметрів. Візьмемо 0,25, помножимо на 200. Виходить 50 метрів. Щось багатенько. Візьмемо висоту підсхідця (так називають вертикальну частину сходинки, а російською ще кумедніше – проступь і подступенок) 0,20 м. Виходить 40 метрів. Теж не цукор. Тобто 12-поверховий будинок, закопаний у землю? Не вірю, як то кажуть Род Велич і Станіславський. Уявіть собі тиск ґрунту і ту техніку, якою це будували. Тут нещодавно мережею жартували, що через карантин і покращення екології до бункеру у Вінниці повернувся Гітлер. Так от. П’ятдесят метрів – це ймовірна глибина найнижчих ярусів того бункеру. Нащо воно сектантам?
Цитата:
Через сотню метрів тунель виводить нас до величезної печери, за розмірами схожої на столичну концертну залу
У них кишенькові ліхтарики. Світло від них загубиться раніше, ніж досягне протилежної стіни. То як вони визначили об’єм печери? І навіщо влаштовувати таку небезпечну підземну порожню залу?
Цитата:
Щось на зразок вівтаря для жертвоприношень. На ньому зображено два черепи: один ‒ червоною, другий ‒ чорною фарбою.
Щось я читаю-читаю, а досі не лячно. Аж тут, навпаки, з тою червоною та чорною фарбою згадалася, крім відомої пісні, ще й візитка Яроша. )))
Цитата:
‒ Це світ навколо втратив клепку, а не я, ‒ відказує напарник хрипким голосом.
Що він, власне, хотів побачити? Це ж Роман розповідав товаришу про сектантів і людські жертвоприношення. Ось воно – справдилось. Чому не радіє? Авжеж, я трохи перебільшую. Але поведінка обох героїв здається дивною та безглуздою. Та ще дивлюсь на бігунок – оповідання майже закінчується, а ще нічого цікавого не сталося. Конфліктів нема, скарбів нема. Підвал мій улюблений – так, є. Але цього замало. )))
Цитата:
В хащі, до шаблезубих тигрів чи мамонтів?
Звідки їм узятися? Чому раптова поява натовпу дивних людей – це обов’язково стрибок у часі?
Цитата:
Парадокс у тому, що він раніше відкидав саму можливість існування містичного, а тепер, коли особисто стикнувся з ним, його охоплює розгубленість та розпач
Містика і магія – це трохи різні поняття. Магію в цьому епізоді я бачу. Містики ж тут геть немає.
Цитата:
І раптом, наче з багатьох елементів пазл, складається геніальний здогад.
Всі ці речі об’єднує… бінарний код! Одиниця й нуль!
На жаль, це не бінарний код. Це так званий рояль у кущах, або бог із машини.
Цитата:
Мені, системному адміністратору зі стажем, доводиться рятувати життя за допомогою магічного діяння…
Щось мені тут не подобається, здається надуманим. Випадковість. Випадково зійшлися обставини – герой є системним адміністратором, а древні люди використовують бінарний код.
В житті можуть траплятися такі неочікувані збіги. Але в оповіданні все має бути обґрунтованим. Тож фінал здається побудованим не на логіці, а на суцільному авторському свавіллі.
До речі, найдорожчий скарб – це життя? Я правильно вгадала? Вибачте, я не сисадмін, я теплотехнік. ))) Виходить, що той стариган Романа просто потролів.
Удачі на конкурсі!