Олександр Ігнатенко писал(а):
Доволі непогане оповідання, де переплітаються банальні та оригінальні, фольклорні та сучасні образи. В творі дійсно багато чого цікавого можна віднайти, та й обвішане млинцями опудало це суперський образ.
Щиро дякую! Проте маю зауважити - насамперед відчуття не "банальності", а "буденності" того, що відбувається, зроблено свідомо.
Цитата:
З мінусів:
- сама історія напрочуд прісна й не надто цікава. Тут так і напрошується якийсь твіст, але ні: вона починається, продовжується і закінчується без жодних несподіваних поворотів;
Тобто ви щодня бачите,
- [+]
- як городнє опудало перетворюється на потойбічну істоту?
Цитата:
Замість того, щоб налякати читача, Ви описуєте як злякалася героїня, коли варто описувати джерело страху. Коли ж воно таки описується, це робиться...нестрашно й буденно. Акцентувати увагу на відмінності і ті тонкі руки вже зовсім інше враження справлятимуть
Так читач і не лякається, бо він справжній, він сидить у теплій кімнаті й читає з монітору літери. Лякатися має персонаж. Інша річ, що вам не вдалося ототожнити себе з кимось із персонажів. Але це зрозуміло, бо ГГня - жінка.
Може, через це.
Цитата:
- ніхто не постраждав. Тобто головна героїня отримала свою долю переляку і цього вистачить, але чаклунка хтозна скільки свого померлого чоловіка викликала і що, їй за це нічого не буде? Знову ж таки, навіть якщо все робити по правилам, це все одно повинно було позначитися бодай на її психиці. Тобто дуже м'яко зіткнення з потойбічним минуло і тому воно не сприймається загрозою.
Постраждати фізично - не головне. Відрубані голови, розтрощені нутрощі - це маєте на увазі? На мою думку, персонажі мають змінюватися зсередини, доходити висновку про власне життя і через це змінювати долю.
Цитата:
Успіхів!
Навзаєм!