Вітаю, авторе! Так це дійсно горор, але страшно мені чомусь не було. Давайте з'ясуємо чому?
1) занадто розлогі описи (як подій, так і людей), які скоріше відволікають від суті аніж створюють атмосферу. Ну не змальовують у сучасній літературі портрет героя 2го плану, аж до вельвету штанів) Це прийом 19 сторіччя))
Так само в 1-2 абзаці йде якась абсолютно зайва інформація про минулі роки роботи, підвищення у офісі й улюлене(?) авто. Це ж перші абзаци - перше враження про оповідання! Не треба їх перевантажувати

2) описи рясніють "об'яснялочками", а типу "почула вона голос, який належав не містеру Холу, а істоті, яка використовувала його тіло для зв’язку з нею"
Дівчина почула голос, це факт! І вона бачила зовнішність Хола. Все інше - це "пояснялочки" задума автора, про які героїня в цей момент не знає і не може знати

Тому вони просто зайві, просто невдалий засіб сторітелінгу.
Так само: "але саме в цей момент зв'язок був відсутній, наче хтось навмисно ізолював її в цьому будинку" - "зв'язок відсутній" (факт), "хтось навмисно ізолював її в будинку" (зайва "пояснялочка").
Сюди ж відносяться вже згадані моменти "невизначеного фокалу" типу про хлопчика, яких ходить по картині тоді, коли ГГня цього не бачить, і т.п. Чиїми очима ми це бачимо?
3) Діалоги слабкуваті - "Нє вєрю!" (с) Станіславський
Загалом же ідея, як для горору просто пречудова! От якби же її втілення було відпвідне

Бажаю успіху автору в подальших творчих експериментах!
