Обсуждение рассказа aq008 Стежка по той бік річки

Ще одне фентезі, містика чи інша химерія. Елементу страшного не помітив, що для мене не є ґут. Твір читається непогано, проте захаращений непотрібними подробицями, які ніяк не грають на сюжет (порятунок дівчинки, який займає чверть (!) оповідання, спокійно можна було описати одним (!) абзацом). А ще незрозуміла антипатія автора до кличної форми,надто коли йдеться про імена.
Удачі на конкурсі!

Якісний жах. Можливо, немає жахіть як таких, але атмосфера мурашок по шкірі з'являється на початку і зберігається протягом всього тексту. Також цьому сприяють короткі абзаци, які весь час тримають читача в напрузі. Щодо незначних недоліків:
- Варто скоротити сцену порятунку і сцену пояснень. Вони не несуть особливої цінності і тільки навантажають сюжет;
- Обрані безпомічні дівчатка, що по завершенню стають всемогутніми регулярно з'являються на цьому сайті і вже стали локальним кліше. А враховуючи, що Варя так жодного разу не отримала різкою, її навіть до Мері Сью можна приписати. З натяжкою ;
- Деякі сцени аж надто мелодраматичні і нереальні. Наприклад розкопування могили і дід у трупних червах. Зима ж, черв'яки сплять ;
Та це все дрібниці, а оповідання дуже гідне та заслуговує другого туру. Принаймні, тому що в ньому немає остогидлих котів

Дякую за детальний коментар, цінна Ваша думка, і приємно, що оповідання сподобалося
Так, дійсно, щодо недоліків мушу погодитися. Мабуть, сцена порятунку і справді вийшла задовгою, про що мені вказав і пан ЧучундрУА у минулому коментарі. Та і про трупних червів не подумала. Оце дотумкала щойно, як прочиталав Ваш коментар, що й справді, нелогічно тріхи-тріхи Та десь підсвідомо хотілося додати драматизму.
Може й треба було Варю разок різкою відсікти
Дякую ще раз і бажаю успіху на конкурсі!

Хоча, бачу, це оповідання усі критикують, і десь справді можна скоротити – але мені воно сподобалося. Уся ця атмосфера, що втягує у себе, старий корабель у лісі, чудовисько-мрець… принаймні, це щось оригінальне, без використання найбільш розповсюджених жахастикових штампів. Гарно написано, і цікавий символічний компонент. І ще було цікаво спостерігати за поведінкою і емоціями Варі. Власне, мені у цьому ввижається таке: якщо дитині вчасно не пояснювали, що є добро, а що є зло, то вона зрештою перетворюється на таку собі «дитину-смерть» - тобто, ні за що не несе відповідальності, нікого не жаліє, і може підставити і знищити будь-кого, навіть рідних, аби їй самій було добре. А поряд з такою дитиною або людиною усім буде погано і небезпечно. Принаймні, мені доводилося бачити живих людей, які поводилися приблизно як Варя, і зі схожими наслідками. (До речі – і її ім’я, Варвара - може, теж не випадкове?) . Може, автор вкладав у ці речі щось інше, але мені оце здалося саме так…
Бажаю успіху у конкурсі!

Це ви з Варею не зустрічалися)))

Не погана інтерпретація Історії Харона. Тиха, спокійна. Відразу виникають деякі питання, не дивлячись на пасхалки які розумієш в кінці. Нагадало зустріч з Варею.

Мені початок дуже сподобався.
Просто бомба. Яскрава сцена! Аж відчув холод.
А от потім все стало не так щоб банально, але якось набагато "простіше". І враження "змазалося".
Але, не дивлячись ні на що, думаю, що це оповідання посяде високе місце.
Успіху і наснаги!

Вітаю, авторе!

Цікаве оповідання, атмосферне. Затягнуте, але то можна і скоротити. Гірше з іншим - цікаво було до початку розлогих пояснень. Далі отой мудрий і предвічний Ніщо зовсім позбавляє Варю і можливості, і нагоди зробити якісь висновки самій. Дійти до того, що вона несе смерть іншим. І тут, до речі, другий цікавий момент. Якщо вона - Смерть, то довкола мали б помирати усі. А вона цілком собі нормально живе з родиною скільки років і нічого, всі живі здорові.

Успіхів!

Фантом, дякую Вам за коментар
Дивіться, яка ситуація: я й не планувала дозволити Варі робити якісь висновки чи вибір. До того ж вона зовсім не проти була своєї долі, так вже сталося. Та і вийшло б оповідання ще довшим, якби довелося описувати, як Варя сама дійшла до того. Щодо другого зауваження: так, вона Смерть. Але вона - не зло. Час тих, хто жив поряд з нею, ще не прийшов, тому вони були живі. Не знаю, можливо, не вдалося описати більш вдало. Смерть - провідник. Вона - результат, а не причина. Вона лише підтримує баланс, а не знищує усе. Вона не несе розрухи. Смерть - це закінчення життя. І все. Так само, як добро не може існувати без зла, світло не може існувати без темряви, так і життя не може існувати без смерті.

/Від людини, що геть не розуміється на горорі/
Вітаю, Авторе!
Я, звісно, бовдур і дилетант, але мені сподобалось.
Найбільше сподобалось, що весь час переймаєшся за дівчинку,
щоб із нею нічого не сталося, щоб не вмерла
А вона, виявляється - сама Смерть!
Не зла й не добра. Така як є. І це відкриття - шок і для неї, і для читача.
Вам це вдалося.
Радий за Варю, що вона нарешті себе знайшла
Все на місці, від прихильника сайфай - можу лише за логіку сварити,
але тут начебто усе гаразд. Хіба що Коли я це читав, то ще не знав, що вона - Смерть, тому здивувався
Успіху на конкурсі!
І традиційно, Навіяло

Горілиць...
Треба було написати горілиць. Помилочка, пардон
Дякую, що вказали на цю помилку, Юлес Скела
І дякую Вам за коментар)

так, я теж рада. Тепер хоч може не перейматися своїм майбутнім

Це фентезі, чи навіть притча у формі оповідання фентезі. Так є ідея і не погано написано. Навіть є момент, коли дівчина в перше потрапила на корабель, де автор створив моторошну атмосферу. Та все таки це не горор зовсім.

Дякую Вам за коментар, Павло Че
Так, горор у мене не зовсім вийшов
Але буду пробувати