Обсуждение рассказа aq007 Нарктлан

Епічне фентезі з елементами горору, принаймні я так це сприйняв. Потенціал у твору чималенький, замах - теж . От форма подачі, як на мене, могла б бути вдалішою. Текст пересичений різними красивостями, епітетами й метафорами, не завжди доречними. Ну і з матчастиною не завжди гаразд: скажімо, від "доктора археології та палеонтології" в мене стався екзистенційний шок . Загалом же твір нормальний, хоч і потребує ще, НМСД, деякого допрацювання.
Удачі на конкурсі!

Дякую за відгук. Згоден, з "доктором археології" щось вийшов перебір Захопився сюжетними деталями, тому вдячний, що помітили неточність!

В нас для істориків, археологів, етнологів тощо існує вчене звання "доктор історичних наук". Але я не про те: археологія і палеонтологія - трохи різні науки .
І ще таке додам: археологи - дуже вузькоспеціалізовані товариші, як правило працюють із певними хронологічними рамками і культурами, ігноруючи все, що їх не стосується. Тож у реалі людина, що займається давньоруським Києвом, ну ніяк не могла опинитися в Камбоджі. Хіба що як турист . Тож радив би зробити ГГ багатим ексцентриком з історичною освітою, фахівцем із "нетрадиційної" археології. Так його поведінка стане значно логічнішою і природнішою.

Вітаю, авторе!

Історія сподобалася. Як на мене, вступ трохи нуднуватий, відпочатку важко давався текст. Далі пішло веселіше, цікавіше і жахливіше

Успіхів!

Починалося все аж надто фентезійно, чого я - вибачте за суб'єктивність - насправді не люблю. Я вже заздалегідь знав, що твір мені не сподобається. Та я помилявся! Починаючи з другого розділу я вже не міг відірватись, і то чесно. У творі є недоліки, та незначні, і тому загальне враження більш, ніж позитивне. Удачі вам, пане Автор даного твору.

Дякую за відгук! Радий, що вам сподобалося

Вдячний за приділену увагу! Бачу, що дійсно початок не всім заходить. Робитиму висновки

Мої вітання, авторові!
Так, стиль Лавкрафта передано досить правдоподібно
Нажаль, автор трохи перемудрив з епітетами й складкими словами. Запхнути в одне речення "верховні ", "хтонічні", "людиноподібні", "зооморфні", "матеріальні" і "безформні" - такого навіть Лавкрафт не робив. Тим більше в 2му(!!) реченні оповідання. Це прямо такий геп льодорубом по голові читача, який тільки но зайшов
Також не дуже вдале рішення - всю 1шу главу присвятити переповідкам екзотичних міфів. Тим більше подати їх впереміш з авторским текстом, так що не завжди вслідкуєш, де кінчається міф і починаються дії ГГ

Загалом же написано досить пристойно. Особливо якби це писалося на конкурс імітацій Лавкрафта.
Але якщо подумати більш "абстраговано" - а може ну його те наслідування? Нащо нам 2й Лавкрафт (навіть український!)? Може пошукати щось більш своє власне у стилі?

Вельмишановно бажаю добродію авторові подальших успіхів на шляхах макабричних оповідок!

Моє шанування, Роде Величе!
Перш за все, дякую за відгук і схвальні слова
Щодо початку - цілком згоден як і з Вами, так і з рештою. Адже бачу, що на перший розділ нарікають більшість рецензентів. Гадаю, розмежувати міф і дії ГГ буде доволі легко, обрамивши міф у лапки.
Стосовно стилю Лавкрафта, то звісно це дуже приємне зауваження, але водночас і прикре, бо, мабуть, не зміг від нього абстрагуватися. Хоча справедливо тут відзначити, що його манера оповіді дійсно влучно передає почуття нескоримого жаху та безвиході, і її варто брати за взірець. Певна річ, поєднуючи її з власним авторським стилем. Чи вийшло це - нехай розсудить читач
Успіхів навзаєм!

Дякую, авторе!
Сподобалося. Наче кіно подивився.
Як на мене, то з початком все добре - я б кінцівку переробив трошки.
ГГ дивиться новини, чи кримінальну хроніку, у якій розповідають про загадково зниклих людей. ГГ виходить з цигаркою на балкон і дивиться на місяць...
Успіху вам і натхнення!!

Збирають "байки" етнографи. Поєднання археології з палеонтологією - теж дивний випадок. Так само хроніки університетської бібліотеки як кінцева мета науковця. За умови, що взагалі існує така дисципліна, як хроніки бібліотеки.


Перепрошую, шановний авторе, але я вже розгубилася в іменах і назвах.

Я не побачила в цієї історії такого, щоб на неї схибнутися. Звичайний космогонічний міф, таких кожен історик пам'ятає силу-силенну. А фінал нагадує град Кітеж.

Таке "плетіння словес" у авторській мові здається штучним. Чому просто не сказати - "За шість років зі мною зв'язався керівник археологічної групи Київщини".

Схоже на землетрус. В такому випадку не варто ховатися під столом. Краще стати у дверному отворі, бо це жорстка конструкція. Якщо ж ГГ налякався чогось потойбічного - не повірю. Доросла людина таким не переймається. Це вже схоже на психічне відхилення. Бо кажуть - якщо подзвонили в двері, можна вважати, що там вас чекає англійська королева. Але ймовірніше в сусідів закінчилися сірники.

Перше. Що таке "фасад міста"? Друге. Культурний шар пересічно це 1 см на рік. Тобто 100 років - метр. Якщо велике місто - шар трохи товще. Колектори прокладають не глибше ніж десять метрів від поверхні. Це якраз Київська Русь. Авжеж, якщо це не таємне метро чи якийсь бункер.

Як можна "бурити стіну"?

Я добре знаю, як ото все відбувається, коли будівельники знаходять археологічні пам'ятки. Бо проектую тепломережі в місті з товстим культурним шаром (яка там культура, це вже окреме питання ).
Так от. Виконроб ніколи не покличе археологів. Це не його питання. І не його користь. Бо зупинка роботи - зупинка зарплатні. Він зателефонує в технагляд замовника. Звідти приїдуть, подивляться на те, що знайдено. В кращому випадку звернуться до археологів. А якщо там просто якась стінка - одна зміна роботи бульдозером, і все чисто. Бо інакше треба зупиняти роботи, вносити зміни в проект, наново його узгоджувати... Якщо ж виконроб таки викличе археологів, наступного дня він уже не працюватиме в тієї конторі. Це правда життя, хоч і сумна.

Я взагалі не розумію, що вони там бурять. Колектори "в чистому полі" зазвичай прокладають відкритим способом, тобто риють котлован, траншею. Щодо водоносного шару - існують карти і розрізи, як "популярні" у відкритих джерелах, так і секретні, для фахівців. Подивіться, наприклад, цей сайт
https://aquatoria.kiev.ua/karta-glubin

Таке враження, що вони вугільну шахту риють. ))) Кирки, бури? А таке бачили? Це прохідницький щит.

Будівельники встигли розчистити написи? Вони справжні археологи!

Тобто вони візуально можуть визначити хімічний склад породи? Вони ще й геологи-екстрасенси!

Чомусь усе це не викликає довіри. Може, завдяки зайвим словесним прикрасам. Може, через матчастину. Проте головне - через відсутність психологічного обґрунтування вчинків. Наприклад, навіщо ГГ поліз у натовп у ту церкву?
Це не містика. Більше схоже на темне фентезі. Головне відчуття від оповідання - хаос. У композиції, ідеї, логіці. У всьому. Важко зрозуміти, що хотів автор сказати цим оповіданням.
Удачі на конкурсі!

Вдячний за відгук! Як бачимо, скільки людей - стільки й думок Комусь початок не пішов, комусь сподобався.
Кінцівка розглядалася різною, зокрема й запропонований Вами варіант теж
Успіхів і натхнення навзаєм!

Я з цим не згодна. По-перше, вважаю, що художня література нічому не повинна вчити. Це не підручник. Проте й розважатися, не розуміючи, що автор мав на увазі, теж досить складно. Має бути ідея. Проста життєва ідея.

Щиро дякую!

Оскільки моє повідомлення таємничим помахом руки зникло з сайту, вважаю, треба його відтворити, оскільки Птаха Сірін на нього вже відповіла

Добридень, Птахо!

Вдячний за відгук, критика справделива, матчастина провалена, каюсь
Поясню лише частину, яка залежить від авторського сприйняття.

По-перше, коли ти після тривалого блукання тунелями виходиш до безлюдної місцевості та бачиш церкву, з якої лунають пісні – це щонайменше викликає цікавість. По-друге, коли рядки цієї пісні з давнього міфу, який ти чув у далекій Камбоджі – це викликає непоборну цікавість і бажання знайти відповіді на численні запитання. Це не той випадок, коли ГГ заходить до кухні із запитанням «хто тут?». Тому вчинок героя логічний і як 2+2 простий



Отже, завдання виконане Адже Місячний король, як зазначено на початку, це поріддя хаосу. І його мета в цьому світі: помститися богам та навернути світ у хаос (цю тему він вже точно поглинув ) А якщо серйозно, то за міфами і «зайвими словесними прикрасами» захована проблема масової, тотальної, хаотичної забудови. І наприкінці твору ми маємо «зруйновані» життя та моторошні недобудови. Проте це аж ніяк не є ключовим аспектом твору. Як на мене, взагалі хибно вважати, що в кожному творі є якийсь прихований задум. Література має різні функції, як то дидактична чи розважальна. Шукати в другому перше не має сенсу.

Загалом дякую за відгук. Побачив, над чим треба працювати та вдосконалюватися.
Бажаю успіхів навзаєм!