Овва, бачу, все у азимутянській спільноті добре – принаймні, побутові визначенні і діалектизми більшість дописувачів не здивували.
Це тішить – бо означає, що ці слова таки досі існують, і автори їх пам’ятають. А позаяк пам’ятають і вживають автори, то й читачі напевне дізнаються.
Щодо Слобожанщини це не дуже точний вислів – знаю, що такі ж або схожі діалектизми вживають ще й на Полтавщині, Сумщині, Луганщині, і в україномовних і суржикомовних селах Донеччини (навмисне питала тих, хто звідти родом). Тобто межа розповсюдження цих слів насправді ширша. А «мжичка» - це взагалі загальновживане, словникове українське слово, але, наприклад, у Харкові його майже забули (у моїй родині ще вживали, але от нещодавно цікавилася в молодих з генерації мого сина – ні, не пам’ятають).
З дозволу шановного панства, кілька уточнень (без цитат, бо в мене глючить миша, важко видобувати цитати, коли вони вже далеко).
Щодо «лутки» - це, власне, те саме, що й одвірок, але на вікні. Тобто, «рама вікна». Хоча для дверей це, здається, теж подекуди використовують. А «лиштва» - то «карниз» або якась фігурна опукла облямівка, що її роблять на стінах задля краси.
«Огир» - то не просто кінь, а племінний або бойовий некастрований жеребець, зазвичай породистий.
«Клямка» - не лише гачок чи засув на дверях, так кажуть і на дверну ручку.
«Жужалка» - це те, що лишилося у грубці після згоряння вугілля, такі червонясті кругленькі камінці, ними у часи мого дитинства мостили хідники. Зараз вже це слово, мабуть, майже не вживають, бо пічне опалення мало де лишилося.
«Приск» – розпечені жарини у вогнищі, люльці або грубці (теж нині рідко вживається).
«Гичка» - верхнє листя буряка або моркви, яке стирчить з землі у городі, а потім його обривають або обрізають.
«Роха» - російською «хрюша» (від слова «рохкати»).
«Балія» - таз (круглий або овальний), але не видовжене «корито» - бо то «ночви».
«Леп» - затертий, залиплий, застарілий бруд, який отак просто не вимивається.
«Риштак» - будь-яка опора з планок, тобто така, де є проміжки між деталями. Наприклад, будівельний риштак – це те, що російською звуть «леса». Тобто, ті планки, що використовують для закріплення стіни (риштування), і ще, бува, так звуть «козли» - тобто, підставку, на яку залазять будівельники. І ще риштак – це може бути підставка під посуд чи ще щось у формі решітки.
Щодо іншого – все так і є
«Лайн…» - це чудово! От же ж люди!
Треба мені оце припиняти, бо усілякі слова – це моє хобі, ще стільки усього можу наколупати…
Хоча, на жаль, розмовляю доволі суржикувато – таки впливає те кляте оточення…