Олександр Ігнатенко писал(а):
Що ж, написано непогано. Нагадує роботи Урсули Ле Ґуїн та Лі Брекетта, такий собі сплав фентезі та легкої НФ. З відвертих мінусів: не завжди вдала мова, як на мене, забагато "Натки" та "королеви" (варто погратися з синонімами), є неуважності, найпримітніша з яких, звісно, "сказала корова". Але це навіть додає історії гумору. Щодо сюжетних недоліків: все це вже було. І забобонні темні селяни, і лиха королева з нелюдьми-служками, і поступове знищення світу. І в цьому б не було нічого погано, якби ця вторинність бодай чимось не компенсувалася. Великі Підгірці це світ без родзинки. Можливо, не будь імена такими стандартними, можливо, прискачи пастух не на коняці, а на якомусь пернатому ящері, саджай вони не картоплю, а к'артоплю, це б бодай якось змінило сприйняття. Також Натка аж надто Мері Сью: сама напророчила кінець світу, сама ж його і спинила. От саме щоб уникнути такого ефекту, в подібних історіях вводять персонаж наставника.
Але не сприймайте мою критику надто близько до серця, в цілому мені сподобалося. Удачі в конкурсі!
Гм, селяни тут якраз не темні, вони мають необхіднну (для їх штибу життя) освіту і письменні. В Підгірцях є школи, книжки. Але так, деякі під забороною. Скажемо так: підгоряни
не більш темні, ніж переважна більшість людей навколо нас з вами (а ми знаємо, яким буйним цвітом розростаються в наш час забобони і симпатична магія, причому серед людей з нібито хорошою освітою!)
Підгоряни, як наші з вами сусіди, теж не дуже хочуть змін - хоча й готові домовлятися, якщо припре. Королева теж не те щоб дуже лиха - вона по-своєму мудра, але діє в рамках чужої моралі, і саме через це доводить справу до катастрофи.
Хотіло би також посперечатися щодо мерісьюшності (хоча з повагою ставлюся до вашої думки!). Людина з даром проявляє свій дар поступово, щоб не виступити Deus ex machina, а логічно підійти до фіналу. Без зовнішнього впливу цей дар ніколи би не зміг розкритися. Та й коли це стається, героїня все ще не має уявлення, як діяти, але вирішує зробити хоч щось - хоча й ціна виявляється немалою. Можливо, це було не надто детально розписано, визнаю - але, на жаль, ліміт!
На жаль також, одруківки є, визнаю.
Щодо ж ящерів і к*ртоплі - це точно справа смаку
На мій погляд (хоча ви можете його не поділяти) надмірна екзотизація і спецефекти - велике зло
Персонажі мають бути упізнаваними, викликати співпереживання. Тому місцем дії стала така місцинка, як Карпати, тільки всіма забута, і раптом у ній зчиняється якась іраціональна фігня
Точно з тих же міркувань й імена "стандартні". Здається, нам уже доста англізованих і вигаданих імен, чом би їм не стати трошки упізнаваними?
Але дякую за відгук, мені дуже-дуже цікаво чути різні думки!
(порівняння з Ле Гуїн стається не вперше в моєму житті і дуже втішає))))
Вход
FAQ
Поиск
Пользователи
