ao004 "У пошуках чарівних фарб"Цитата:
І Мачос почав розповідати.
***
Жив на світі славетний учений, якого звали Лаборатусом
Така відверта та розлога «розтлумачка» - фактично оповідання всередині оповідання. З легкої руки автора Літопис Града Змієва я теж це буду називати «А скажіть, професоре…»
Цитата:
Фарби чарівні вчений створив
І кожну з них силою він наділив.
Синьою можна все те зобразити,
Що ти лиш можеш собі уявити.
Дієслівні рими вже майже двісті років вважаються застарілими. Відшукати в сучасних поетів таку риму нелегко. Це загальна тенденція сучасної поезії. Дієслівна рима найпростіша. Майже половина існуючих у мовах слів — дієслова. Ця частина мови має чітку систему дієвідмінювання, порівняно невелику кількість типів закінчень. Отже, римувати дієслова виявляється найлегше. Тож, прямуючи шляхом шукання нових форм, сучасна поезія іде від більш простого до складнішого.
Але це вже не так важливо, бо найголовніше питання – чому оповідання не потрапило до фіналу? За формою це класична чарівна казка, де герої на початку розповіді потрапляють у вигаданий світ, а наприкінці повертаються до реального життя. При цьому виконують завдання чародіїв, мают чарівних помічників. Тобто все начебто «за Проппом».
У чому же справа?
По-перше, трохи не вистачило іронії. Сюжет алегоричний, герої потрапляють до міст, що уособлюють сучасні «пороки», проте радше жартівливі, незначні. Але те, що відбувається, виглядає занадто серйозним.
По-друге, важко окреслити цільову авдиторію оповідання. Сюжет як такий – для молодшого шкільного віку, а обсяг занадто великий. Дітям важко буде зберігати увагу та концентрацію протягом усього читання.
По-третє, бракує інтриги. Завдання зрозуміле – знайти всі фарби, аби повернутися додому. І воно виконується. Тільки без труднощів і перешкод.
Загалом – оповідання цікаве та гарно написане. Може, варто зробити з нього цикл коротких історій про пригоди Майї.
Удачі на конкурсі!