Обсуждение рассказа an019 Поцілунок веселого собаки

В цій історії, на мій погляд, є цікаве зерно, яке варте кращої долі.
Але реалізація, на жаль, недосконала.
Текст (особливо "позасвітові" вставки) перенасичений канцеляритом - аж таку його кількість не очікуєш в художньому творі! Причому це канцелярит "на публіку": істоти, які ведуть свої справи сотні років, не будуть проговорювати одне одному бюрократичні конструкції з власної мови - так, ніби слухач їх уперше чує. Ну типу космонавт вмикає двигун і каже колегам, з якими працює надцятий рейс: "Запускаю квантовий двигун марки такої-то, активізуючи синій важель!"
Текст невичитаний, зокрема, проблема з комами В наш буремний час вважається нечемним дорікати їхньою відсутністю, але, шановний авторе, благаю, на майбутнє будьте менш нетерпимими до них
Крім того, на мій скромний погляд, це не зовсім фентезі, хоча хтось може й не погодитися зі мною.

Бажаю автору успіхів у майбутньому!

19. За що в собаку?
Підтримую попереднього дописувача: ідея дуже хороша, а от реалізація трохи підкачала.
До того, що вдже було сказано хочу додати ще одне - чому в собаку? За що? От чесно, чекала чого завгодно, а тут такий пфр.....

Поява у будь-якому творі всемогутніїх керівників або арбітрів (та ще й воєнізованих), які лізуть у справи "нижчих" і "недолугих" світів, завжди мене насторожує. Викликає недобрі асоціацїї. Навіть якщо це робиться з "благою метою" (ну, звісно, мета ж завжди начебто найкраща). Цікаві ідеї твору губляться серед коловороту чумаків, татар, арбітрів і спостерігачів. Як на мене, сцена з собакою - найкраща в усьому творі. Авторові успіху!

Були на вибір ще білочка, слимачок і дятлик...
Довелося обирати собаку
Дякую за щирі емоції

Громовим голосом з небес:
- Ваше благання почуте! Поставлене в чергу на виконання!
Номер черги 35 987 241 469.

Мене теж...



Тішить мене, що ви їх (цікаві ідеї) усе-таки помітили. Отже не остаточно вони загубилися...

Дякую за відгук

Загалом, оповідання сподобалося, але заковиристі бюрократичні взаємовідносини вищих сутностей дуже гальмували сприйняття подій. Розумію, важко описати тонкощі взаємовідносин добра і зла, але, як вже сказали вище, канцелярит у цьому випадку зайвий. Також зауважу на пунктуацію, її треба підправити в деяких місцях.
А от що сподобалося, так це опис бою, написано легко і динамічно. І фінальна частина порадувала різким контрастом з майже усім попереднім текстом.
Успіхів на конкурсі!

Я теж не прихильник жорстких регламентів, але вищі наполягли на саме такому відображенні ситуації...
Співчуваю з приводу неочікуваних розчарувань
І дякую за побажання

Зауваження з приводу пунктуації приймаю. Кілька попередніх тижнів склалися так, що був максимально завантажений деякими терміновими життєвими клопотами. Десь за тиждень до дедлайну сказав собі заспокійливе "Не цього разу" і вирішив не рвати собі жили, намагаючись поєднати те, що хотілося б, із тим, що мушу... Але слов'янський менталітет збунтувався у мені... За сім годин до завершення терміну прийому робіт, я зачинився у своїй кімнаті, відгарчав усім своїм, щоб навіть не ризикували мене турбувати, поки сам не вийду, і дописав "Поцілунок веселого собаки". Зрозуміло, що на генеральне вичитування часу не вистачило. Далі була весела коломийка із заливкою тексту, який тричі підряд заливався "монолітом". Час невблаганно спливав і я врешті просто заштовхнув текст важким суцільним "фундаментним блоком" в останні десять хвилин перед тим, як врата мали остаточно зачинитися зі страшним скрипінням і гуркотом.
Я розумію, що будь-яке пояснення, не виправдовує порушника остаточно, але додає певного внутрішнього спокою.
Карта лягла саме отак і нема на те ради...
___
З повагою ставлюся до усіх зауважень і побажань, що вже висловлені, і до тих, які ще з'являться в обговореннях.

Трохи не зрозуміла, що саме змінилося від того, що Вит врятував дівчинку. Тобто, він нібито пояснює, чтому саме вона, а не будь-яка інша подібна людина, але... якось дуже розпливчасто. Чи вона остання така, усих інших він вже зібрав? Ну добре, його пояснення читачеві досить, щоби зрозуміти мотивацію. Але. Ось мета досягнена, і що? Що змінилося, окрім того, що Вит задоволений?
І друге, що дуже різануло: раптові перескоки на оповідання то від одого героя, то від іншого. Точніше, навітьь, не раптові, а непомітні для читача. Читаєш-читаєш думки Вита, а тут бабах - виявляється, ти думки лицаря читав...
А битва класні;) І канцелярит у вищіх сферах мені не муляв, видався доречним. Може, краще було би не пхати його в мову автора, лишити лишень для мови персонажів, але і так вийшов гарний контраст.

Твір непоганий, але, як на мене, потрібно трошки спрощувати. Складний сюжет складно описаний - треба вибирати максимум щось одне. Успіхів!!)))

Мене трохи здивувало рішення Рата привезти дружині саме ту дитину, яка дуже схожа на померлу доньку. Це якось жорстоко. (це не зауваження, а скоріше філософські міркування)
Тепер щодо самої дівчинки: шкода, що незакритим лишилось найцікаіше для мене питання - чим вона все ж таки особлива, що зрештою зробила/має зробити? Тут вже питали, навіщо було її рятувати, якщо вона перероджується і тримає своє світло у наступних життях. Чому потрібно було доправити її до Дніпра саме у тому житті? Чи буде вона і далі перереджуватися на тій самій території? - Суцільні загадки)