Пані Сірін, дякую за змістовний та глибокий аналіз мого твору
Спробую трошки захиститися і пояснити незрозумілі моменти, заодно відповів і тим коментаторам, що відзначилися у темі розповіді, за що їм також дуже вдячний.
Почну з головного. Це - час, точніше, його нестача. Така проблема, скорше за все, була в кожного учасника, тому це не виправдання, а лиш констатація факту. Два вечори друкування у смартфоні, один вечір за комп'ютером і швидка вичитка у день завершення прийому робіт. Реально планів було набагато більше, наприклад, як ви підмітили про прізвище ГГ. Я хотів обіграти ці ППП, письменник той був ще й популярним відеоблогером під ніком "ТріПпПер" (від слова "тріп" - подорож, а не від назви хвороби), про це вчений мав дізнатися і використати з метою розповсюдження інформації про наніти, над якими він працював. Ну, тобто, у відомого блогера та письменника аудиторія набагато більша, ніж у якогось там колишнього професора, довіра до нього теж якась у глядачів є. Нажаль, від цього та ще декількох нюансів довелось відмовитися через усвідомлення того, що не встигаю.
Згадки про Азимут і Зоряну фортецю - ну, це так, щоб було видно, що розповідь написана спеціально для конкурсу, а не заготовочка
Тепер про найчастіше зауваження: про жорстокість. Не думав, що перестарався з цим, якщо чесно. Але, судячи з коментарів, таки перестарався, хоч вважаю, що лише один момент є жорстоким напряму, інше - всього лиш опис. Насправді, я не хотів викликати у читачів відразу, просто намагався передати безпомічність та безпорадність ГГ перед неочікуваними обставинами, що виникли в його житті. Ну, вже як вийшло. Наступного разу буду делікатнішим.
Трошки про мотиви.
ГГ.
Все з ним сталося випадково. Топографічний кретинізм - це не лайка,це нездатність людини орієнтуватися на місцевості або розуміти карти (таке буває досить часто).
Я розумію, що твори для РБЖ мають бути про цілеспрямованих головних героїв, які твердо знають що хочуть і вирішують свої питання по мірі їх виникнення, але чомусь захотілося показати, що інколи стається в житті непередбачуване, таке, що навіть не подумав би про таке. ГГ хотів би вирватися з тієї ситуації, але це не в його силах. Та він таки не здався, а скористався моментом і звільнився. Злість, що мала б вирувати в ньому, була придушене нанітами, адже зайві нерви шкідливі для стану здоров'я, тому він нічого не зробив своєму мучителю, так як побачив, що йому і так дісталося. Потім, при розмові із слідчим, він хотів, щоб йому повірили. Він пережив таке, що трапляється дуже рідко, це ще не кажучи про наніти, тому вважав, що приверне багато уваги, а тут йому кажуть, що то все він вигадав, доказів ніяких немає і краще мовчати, бо скажуть, що він псих. ГГ впевнений, що він не псих, але мислить раціонально. Він враховує слова слідчого і свій стан, розуміє, що про наніти дійсно правда і що це серйозно вплине на його життя, тому вирішує не привертати до себе зайвої уваги.
Вчений.
Нещасна людина. Працював все життя на науку, а його звідти "поперли", через побоювання щодо його винаходу. Та він не полишив справу, будучи впевненим у тому, що його наніти змінять людство і світ. Тобто, він реально вважав, що робить все на благо. Він випробовував наніти на собі, але дуже обережно, через що, до речі, і помолодшав. Але для фінального випробування йому потрібен був піддослідний. І зовсім випадково до його дому прийшов ГГ. Рішення було прийняте швидко. Чому він катував ГГ? Наніти реагували на адреналін, ефективніше розповсюджувалися клітинами тіла і виконували свою програму. Так, адреналін можна було б купити якось, але вчений боявся, що його якось відстежать. Повторюся, він вважав, що робить благо, а страждання, піддослідного - ну, так йому ж потім буде краще, ящо все вдасться.
Слідчий.
Це не моя насмішка над поліцією, просто хотілося показати, що для когось людські проблеми менш важливі, ніж показники його роботи, ніж звітність і т.д. Я не хочу сказати, що всі поліцейські (чи медики, чи будь хто) такі, зовсім навпаки, але буває. Також, дії слідчого - це фактор непереборної сили, що впливала на ГГ, не даючи йому можливості оговтатися.
Основна ідея.
Не завжди ми контролюємо своє життя. Не завжди на нас чекає щось хороше. Не завжди ми розуміємо те, що з нами відбувається, бо дивимося лише з власної точки зору. Ну і не завжди можна сказати однозначно про наслідки будь-якої події: позитивні вони чи негативні.
Ще раз дякую Вам,пані Пташко за розбір твору, а всім іншим коментаторам за їхню увагу. Ви робите мою творчість трошечки кращою. Принаймні, я на це сподіваюся