Добрий день.
Нарешті, нарешті одкровення божевільного сюжету від шляхетно схибленого автора! Як ковток свіжого повітря по закінчені кіносеансу в сільському клубі.
Браво, авторе! На мій смак - один з найкращих художньо-філософських сюжетів за два з половиною роки мого товаришування з Азимутом.
Читаю-вчитуюсь та й думаю, а про що ж все-таки мова у цьому літературному шапіто-балагані? Нарешті дочитуюсь до цього місця:
Цитата:
Ну так слухай. Всі страхи відносні, життя абсурдне. Звідси висновок – у смерті сенсу немає, отже, і її немає теж. Тому пробуй, пробуй переміститися. Називай вигідний спосіб!
Далі вже не просто цікаво, а смакую події цього літературного театру абсурду. І автор не обманув, стримав обіцянку - так як треба довів до кульмінацї:
Цитата:
Щоправда, у всіх наших психів є позитивна риса – вони не нав'язують своє божевілля іншим. Їх не так багато, тому наш телепорт і працює тільки в п'ятницю, тринадцятого, коли інший транспорт дає збої. Цих людей менше, ніж хотілося б. Набрати тринадцять ненормальних тепер проблема. Ось ти в дитинстві ким бажав стати?
Цитата:
Тримай, Ейне. Вчися бути не статистом, а героєм. Закінчилося тринадцяте, то що ж, до наступного разу пішки додому ходити? Ще чого! П'ятниця, тринадцяте – не останній божевільний день. Після неї завжди приходить субота, чотирнадцяте.
По самому тексту зауважу тільки те, що замість "невіжества", напевно, краще було б "невігластво", хоч я сам непогано шкутильгаю на русизми. А от за "катеринщик". "покірнодумний", та інше подібне - окрема подяка.
Відмінна робота, хоч, певно, кому як до смаку.
Буду вболівати, щоб оповідання не "загубилось" серед кон'юктурних робіт.
Спасибі. Радий буду новим зустрічам.
Упс, забув спитати. Альбер Ейн, це натяк на Альберт Ейнштейн, який, до речі, був трохи не від цього світу (аутист)?