Обсуждение рассказа ah007 Шестипалі

Гарний твір. Усі інгредієнти, як на мене, змішані в потрібних пропорціях. Читати цікаво, та ще й пізнавально. Щоправда, є одне "але" - постійно чекав, коли ж з'являться рептилоїди, та ба .

Щиро дякую, ЧучундрУА.
Щодо рептилоїдів, вони завжди десь поруч.

Если это задумывалось как хоррор, то мне было не страшно.
Рассказ неимоверно затянут. Начало, вплоть до приезда в город, можно спокойно вырезать. Остальное сократить раза в полтора. Нож к горлу героя - зачем? Неужели действительно из-за анализа крови? Главный герой - очень наивный молодой человек. Связывается с дядей, который давно вызывает у него сомнения, что странно. И продолжает общение даже после того, как дядя подтверждает, что утопил родителей. И в конце жалеет, что стал сиротой! По мне, уж лучше сиротой остаться, чем такой дядя.
ДНК, которая ведёт себя как вирус - страх! Это как лягушку целовать. Или она царевной станет, или ты лягушкой. А целование останков по мавзолеем - ужас, конечно. В удивительной параллельной реальности вы живёте.
В целом не очень интересно, но если бы сократить, будет получше.

Мені дуже шкода, що вам не страшно. Не страшно, Карле!
Але що ж робити...

Добрий день.
Сподобалось. Дива на дивах. В Котовську в мене колись постійний замовник був, вікна заказував. Сам за ними й приїздив.
Це, звісно, диво невелике. А от моя бабуся по матері мала дівочу фамілію Ясинська. Моїх родичів Ясинських в невеличкому СМТ на північ від Вінниці і зараз багато. Може, ми тоє, теж з шестипалих?
Карколомний сюжет не виглядає достатньо правдоподібно, є сумніви у деяких технічних моментах. Магістральну водопровідну трубу ногою розбили - то вже зовсім фантастика. Але ж ми тут фантастику й пишем, бажано захоплюючу, повчальну. З цим, авторе, у вас все впорядку.
Тому, якщо в ви в моїй парафії (ще не заглядав, із загального списка робіт зайшов), то від мене - плюс.
І спасибі!

Дякую, пане Дрозде, за гарний відгук. Сподіваюся, ще зустрінемося в другому турі. Щодо ваших родичів - треба нагадати традиційний дисклеймер, що "всі персонажі вигадані, всі збіги випадкові".

Карколомна еклектика.
ДНК, мумія Котовського, містика фантастична (секта шестипалих адептів "Учителів"), містика народна (Басаврюк).
За сумбуром стрімких подій втрачається внутрішня логіка.
Герой, підхоплений швидкою течією, здається, взагалі не впливає на перебіг.
Якийсь млявий.
Інша справа - дядечко. Все ініціює він. Все пояснює він. Заради чого?
То він хоче небожа долучити до секти, то відпускає на всі чотири, то намагається вбити.
Незрозумілі мотиви і логіка їх різкої зміни.
А про що взагалі оповідання?
Спробую припустити, що ідея полягає у тому, що для нас краще нехай і темний, негативний, але наш, народний Басаврюк, ніж ті, хто цілує мумії комуністичного минулого. Спірна теза.
Краще нам від тих басаврюків, що нами нині верховодять?
Але це я так, риторично.

Успіху у другому турі!

ЗІ: навіяло

Дякую за розгорнутий та щирий відгук, пане Юлесе! Спробую відповісти.


Лізе куди не треба. Не залишає дядька-пройдисвіта, коли той потрапляє в халепу - хіба це млявий, це здається?
Просто порядна людина обмежена в діях, а таким от мерзотникам можна все.


Якщо не виходить одне, має спрацювати інше. Логічно?


Звичайно, ні. Можна попридумувати багато нових мумій. Залежить від того, як скласти «техзавдання». Але це здебільшого в головах людей, а не в мавзолеях.
Зазначу з обережністю, що Басаврюк – зовсім не народна містика. Незважаючи на те, що подібних чортяк у народних казках аж досхочу. Але визнаним першоджерелом Басаврюка є «Вечір проти Івана Купала» Миколи Гоголя.
Басаврюк допомагає ГГ не від хорошого життя, а тому що противники Влада ще гірше за рогатих. У тексті це є.
Фінал узагалі відкритий. Тільки від Влада залежить, чи здихається вин того кадуцея, чи кадуцей переможе його. Тому що кожен має свого внутрішнього Басаврюка. Та інколи й сам чорт буває янголом-охоронцем.
Ось ви хоч пам’ятаєте, хто він такий взагалі. Це добре. Моє опитування показало, що Гоголя серед знайомих фантастів або ніхто не читав, або давно забув.

У чому полягає ідея? Хотілося донести, що все людожерське, тоталітарне, бандитське – буквально чуже для людини, тому повинно відторгатися на рівні ДНК. Може, автор бійками захопився, і на повне розкриття теми бракувало знаків? Може. Але ви ж бажали авантюру та детектив? Ось, будь ласка. Їх є в мене.
А може, ви теж із секти шестипалих?
Про котиків, напевно, треба писати. Котиків усі люблять.

Тоді можете з тією ж обережністю зазначити, що Мавку вигадала Леся Українка. Дякую! Це що, спроба образити? Не вийде. Я міцний горішок Так, нас усі люблять, але мені Ваше оповідання більше сподобалось, аніж те, що "про котиків"
Іще раз успіху!

А вы чего, ругаетесь, да?
Вот вам компромиссный котег, как раз подфейсбучился под руку

Іще раз дякую!

Тема 3, авантюра

Увлекательно. И я тоже знал одного Стаса Ясинского . Но тот совсем другой типаж. А вот Басаврюки покуда не попадались . Вообще, не люблю тему некро, но вот этого автора (если не ошибаюсь, конечно) уже третий рассказ читаю, причем в корявом машинном переводе, и пока все нравится, как ни странно. Тут разве что немного карикатурно получилось - от этого не столько страшно, сколько смешно.

Дякую, пане Окказионале. Бажаю взагалі не зустрічатися з тими Басаврюками. А також успіхів і гарної гри.

С одной стороны - чистый Лавкрафт: подземелья, Боги, Братство, кадуцеи.
С другой - Наутилус,
https://www.youtube.com/watch?v=JtYtibjZzko
Только в песне "четырнадцать пальцев", тут - только двенадцать.

От того Лавкрафта, которого читал (немного), осталось такое же ощущение: не особо понятно, что это было и зачем, не особо страшно, но читается дальше в надежде понять. Мистика, она, может, и не должна быть до конца понятной.

У каждого таки свой выбор - тонуть в воде или в Братстве, соглашаться или бороться. Я бы такую идею предположил, потому что уж очень фантасмагорично Братство, чтобы пытаться его к идее как-то притащить.

И - спасибо, не знал, что в Подольске был мавзолей Котовского.