Обсуждение рассказа ag001 Рівень оптимізації

Приветики автор!
Много букв и много цифр! Пропускаю вас во второй тур за множество! Обнимашки))

"І кажеш, на персоналі можна зекономити?" Может, не "зекономити", а "заощадити"? Но это так, не критично. Куда больше напрягло несоответствие:

"Повір мені, і через три роки ти отримаєш стільки грошей, що купиш собі цілий хмарочос."
"цей геній жодного разу не підвів і не обманув у очікуваннях,"
" – То ти пропонуєш десять років чекати?"
Выходит, всё-таки обманул? или ошибся?
У вас есть, конечно, уточнение: "А щодо грошей, то я все ж зробив другу «Химеру», ти це бачив. Ринок зустрів її дуже непогано. І грошей вам це дасть чимало. " Но, судя по сомнениям Алекса, небоскрёб через три года он так и не купил. Значит, всё-таки Макс подвёл?

"За склом сяяла панорама нічного міста, розбита на бризки маленьких іскор мільярдами природних лінз, що падали з неба, оздоблюючи його панорамне вікно".
"Його" - "неба"? Или "міста"?

"А пам’ять дає пальне для цього багаття»" Точки не хватает.

"Макс підійшов до вікна, притулився лобом до холодного скла" Штамп.

"Карат присів біля наплічника Іншого і розв’язав мотузки:"
Сцена схватки напоминает пальбу по "Хищнику". Но вопрос не о заимствовании. Почему рюкзак заинтересовал бойцов больше, чем оружие?
"На землю впала зброя і тут же – наплічник"
У Карата осталось чуть больше 20 патронов, а у Змея - двустволка. Разве трофейное оружие менее интересно, чем рюкзак? Выстрелы наверняка привлекут внимание врагов (дингі, дрокі, бійці банди Зенона). Наверное, сперва нужно делить оружие. Или не так?

"Вражений Вашою працею". В прямой речи "вы" всегда с маленькой.

"він зрозумів, що хабара з наплічника того чужинця""
Пикник" рулит? "Сталкер", "Хищник"... ещё каким фильмом порадуете? Как-то оно не так... непозбувна бентега.

"Він безжально посилав своїх молодих підлеглих у бій, іноді роблячи з них принаду, але сам завжди брав гору над Іншими... Вчора, коли вони полювали на групу з трьох Інших...".
Да. Фильм "Хищники" (2010).

"Карат рвонув вперед, вчепився в Іншого і затулив йому рота. Інший намагався вкусити руку, але Карат терпів, а потім затис тому щелепу другою рукою".
Непонятно. Если только старался укусить, почему Карат "терпел"? И если одной рукой уже "затулив йому рота", то как можно стиснуть челюсть другой рукой? У Карата детские ручки? Или у Чужого челюсти крокодила?

«Як доречно», – подумав Макс. – «Ніби фінал трагічного фільму». Раптом вогні за вікном почали гаснути. «Невже у електростанцію влучило? От халепа! Та нічого, у нас же власне жив…».
Макс отямився у темряві, сидячи у кріслі...
Половина кавычек лишняя: «Як доречно, – подумав Макс. – Ніби фінал трагічного фільму».
Но претензия не в этом, а во вторичности. "Тринадцатый этаж" (1999)? Ну и бессмертная "Матрица"(1999) впридачу, конечно. Как же без неё?

Что ж. Неплохая эклектика из фильмов, которые мне тоже очень нравятся. Но, увы! даже хорошая эклектика никогда не станет самостоятельным произведением.
Поразила ухоженность текста. Если и другие рассказы будут настолько же тщательно вычитаны, то эта площадка действительно что-то выдающееся.
Удачи на конкурсе.

P.S. "У мене лише сорок сім набоїв..." Чудеса подсознания. У Карата автомат и 47 патронов. Очень похоже на шараду Ак-47. Но у калашникова только 30 патронов (+ один). Или ещё 16 в кармане? Или всё-таки не АК-47? А если магазин от РПК, то 45 патронов (+1). Всё равно не сходится.

Так, тема не нова. Але розкрита досить гарно, продумано, динамічно.
Особливо запам'ятався образ Боба і Золотої рибки...
А ще рівняння: Максимальна свобода = жива особистість, мінімум свободи = маріонетка.
Із зауважень: а якби Інші у віртуальному світі з'являлись менш ефектно, або ж як двійники діючих всередині персонажів - хіба їх можна було б так легко вистежити? А так - наче транспорант на себе вішали...
Дякую автору за цікаву історію!

Осилила с трудом. Текст не под мой темперамент. Имхо два раза чуть не уснула. Просыпалась, когда среди "мертвичины из букв" рассказывали о герое и его семье.
Я обожаю играть, но читать как создают игры и еще в таком объеме мне сложно. Простите автор, я всего лишь темпераментный юзер, порой читер, но не разработчик и сопереживать не получилось, хотя у ГГ куча проблем на личном фронте.
Удачи)

А Ви самі хоча б коли-небуть грали в "шутер"? Довго б Ви там протягнули, якби у Вас не було "магічної" здатності відновлювати доров'я, носити купу надпотужної зброї та броні, а ще, якби у ваших супротивників раптом не вмикався кретинизм при наближенні до вас?

Власне, на цьому можна відправляти таку "професійну критику" у смітник.

"Матрица" - 1999 г.
"13 этаж" - 1999 г.
"Трон" - 1982 г.
"Мир на проводе" - 1973 г.

Книги:
"Элементарные частицы", Уэльбек - 1998 г.
"Мир кристалла" Вартанова - 1990 г.
"Странные ящики профессора Коркорана", Лем - 1960 г.

І це лише з того, що я пам'ятаю (звісно, роки виходу для цих прикладів я подивився в неті), а якщо ще пориюся в інтернеті, то впевнений, знайду з десяток ще . Але "матриця" не вторинна, "матриця" - шедевр, а до мого оповідання у вас ГОЛОВНА претензія - вторинність. Нє, послідовно і логічно, чо

"9 Что было, то и будет; и что делалось, то и будет делаться, и нет ничего нового под солнцем. "

Йой! Я ж забув ще "другорядних" Гібсона, Лук'яненка, Дяченків, Олді )))

А мне вот пошло хорошо. Одна из тем, которые мне всегда нравились, потому читалось с интересом. Диалоги местами очень вдохновляли своей живостью.

Не влучив.


Удачи на конкурсе

Дякую. Слушне зауваження.

Дуже багато русизмів.
вистрелив, задав питання,своєму провідному розробнику, тупочемося на місці, Ти правий і т.п.

був би вдячний за правильні вислови поруч з кожним згаданим. До речі, "тупочемося" - то не русизм, то навмисно зроблене слово, бо у Макса є слово-паразит "тупо", яке він пхає всюди. І тут так само. Сенс у тому, що він тут живий - має погані звички, пристрасті та видумує слова. А щодо іншого, дякую за зауваження.

вистрілив (між іншим, далі у вас зустрічається правильний варіант), поставив запитання, "своєму" зайве (пардон, це не русизм, це стилістичне), маєш рацію.

Дякую

Извините, не понял, в чем идея рассказа.

Шутеры, точнее, RPG, - аморальны, потому что герои, в которых стреляют, могут развиться до такого уровня, что начнут чувствовать, когда умирают? Но герои из стрелялки не достаточно симпатичны, как мне показалось, чтобы им сочувствовать. Они режут друг друга почем зря, а главный герой и вовсе Маккиавелли своего мира, он вообще "вне морали".

Вопрос свободы и ограничения? Но он упомянут вскользь.

Баланс работа/жизнь? Но и он только упомянут. Про проблему говорится, но я ее не вижу, не чувствую. Две фразы героя - мне не достаточно, возможно, это моя проблема.

Появилась интересная идея про мечту, что без разницы - удить золотую рыбку в канаве с дерьмом или работать без памяти, но и она утонула.

Возможно, слишком много идей для такого небольшого объема.
Слишком много героев - как следствие, ни один, как для меня, не получился достаточно выпуклым, чтобы ему сопереживать. Да и... Нету положительных героев. У них вообще положительных сторон нет ни у кого - разве что у уборщика.

Я, к сожалению, не верю в этот мир, в котором десятилетиями разрабатывают игры. Релиз каждый день - и не похоже, чтобы тенденция замедлялась в будущем. Это девяностые где-то, если не раньше.
Я не верю в гениального программиста-одиночку - их время закончилось где-то в те же девяностые, плюс-минус.

В общем, извините, рассказ не вызвал ни эмоций, ни интереса к миру, а идею я так и не понял.
Вполне вероятно, проблема во мне или не хватке времени на более детальный анализ.