Цікаво. І до речі, такі розгалуження лише раз на 65млн років?
Також хотілось би знати мотивацію "павутини". Вона ж могла сама все розгалузити і не тягати всіх їх у минуле? Могла. Чому потягнула? Бачу два варіанти:
* хотіла похизуватись своєю крутістю;
* хотіла заспокоїти людей – мовляв ви не винні, і не живете на чужих кістках.
Перше – мені зовсім не подобається, бо тоді, так чи інакше, рано чи пізно – всім нам "кранти". А щодо другого, то нині воно зовсім непомітне. Навпаки – "кісток" лише додають. Розмріймось, що в майб. буде інакше. Але ж тоді треба було зробити хоч якісь натяки в тексті...
Далі. Що мали подумати ящери, коли отямились після втручання павутини? Чи це вже третій її мотив: створити у них (всіх? ВідеоЗапис вівся?) відчуття провини?
От думаю, думаю, і оповідання дедалі більше мене нервує...

Дякую, Володимире! Головна думка ивору вкладається в сакраментальній фразі - майбутнє рятує минуле руками сьогодення . Налагодивши стосунки в майбутньому, дві цивілізації рятують себе й водночас дають знати одна одній про себе. Уроборос у всій красі .

Треба ж таке.
Ви ще один автор (чи той самий?), який більше мене занепокоїв відповіддю, аніж заспокоїв.
Пригадую оповідання так:
Стосунки вони не налагоджували, а просто зустрілись. Себе вони не рятували, бо все робила та павутина.
Якщо ж Ви кажете нині, що павутина то є наслідок "Налагодження стосунків в майбутньому" (між паралел.вимірами), то чому в оповіданні цього не видно і чому так і залишаються незакриті ті мої питання, про павутину і її мотивацію: вона не поговорила, не пояснила обом, що житимуть обидві гілки, не заспокоїла... Якась вона зла

Та ні ж, не зовсім так, вірніше, зовсім не так . Хотілося показати, що і минуле, і сьогодення, і майбутнє однаково важливі й нерозривні. А що питання не позакривані - не факт, що це погано, є простір для фантазії .

Добрий вечір, авторе.
Отже, одна з небагатьох якісна наукова фантастика на цьому конкурсі. Та ще й на досить близьку мені тему, на яку сам писав під зовсім ішим кутом зору, - я про падіння метеорита 65 млн років тому. Красива українська мова. Мені б так навчитись.
Сюжет розгорнутий професійно вивірено. Я особисто не прибічник мандрів у часі, та й деякі міркування героїв видаються дещо наївними, але не сприймайте це за критику - просто мій смак. Для широкого читача все зроблено правильно. А від мене вам шана за одну лиш цитату:
"Експедиція, яка перевернула світоглядні підвалини і остаточно довела, що випадковостям у Всесвіті не місце. А заразом - що людство таки стоїть на березі неозорого океану і намагається вичерпати його пригорощами."
Дякую.
Успіхів на конкурсі.

Доброго дня, авторе!
Сподобалось Ваше оповідання!

Валентин Дрозд, Ведьма, дякую за відгуки! Радий, що писалося не дарма.

Мої найщиріші вітання

Ліандро, щиро вдячний!