Якась незбагненна концентрація люті. Чи саме це було метою?
І поведінка теж дивна...
От намагаюсь уявити аналогію...
Наприклад, припустімо, що я працював на фермі з вирощування мурах, а потім мене якось негарно звільнили, і я маю вночі прокрастись на ферму і почати знущатись над мурахами?
Це чомусь гидко... Навіть попри те, що мурах якось і не дуже люблю (буває, що заважають вибрати місце для ночівлі у лісі, або навіть змушують пересовуватись...)
Але думка потоптати мурашник -- це просто бридко. Дитина може щось таке зробити, але дорослі..? Як!? Хіба що якісь наркомани? Бо бачив, якось, що алкоголічне бидло кошеня вдарило...
І те бидло аж ніяк не викликало у мене співчуття. Як і оці -- в оповіданні.
Співчуття могло би бути, якби вони, всі такі ображені, ті космічні технології понесли тайкома людям -- допомогти готуватись до визвольної війни, абощо. Прометеї.
А так -- є враження, ніби головна їдея в тому, що на вищих рівнях розвитку є лише бидло і нічого крім бидла... Бо навіть той один виняток, що таки прилетів -- здався випадковим...
А ще згадались дві серії "СтарТреку" під назвою "У дзеркалі темному..."
Якби наш світ був таким, то...
Але ж він ніби не такий...