Обговорення оповідання bb013 Відсипте мені трохи часу

О, оповідання про справжнього прокрастинатора, схвалюю!
Удачі на конкурсі!

Дякую, навзаєм!

Незвичне та цікаве оповідання. Написано гарною літературною мовою. Неочікуваний поворот сюжету, щодо того що сталося з Лізою. Хоча викликає певну недовіру, що ті "тубільці" вирішили змінити свою атмосферу заради людей.
Спочатку думав, що "ніночасточки", то обдруківка з "наночасточок", але схоже, що то все ж таки частинки якоїсь Ніни, чи ніноматерії.
- ну не можна ж так знущатися над читачем! А якщо він не поїв ще перед тим як читати оповідання? Дуже смачно описано!
- оцього виразу не зрозумів. Наче по контексту означає "розбестили". Це обдруківка якась, чи вираз, якого я не знаю?

Щиро дякую за відгук!
Ніночасточки - вигадана субстанція, через яку вода не "лежить" на поверхні, а левітує.

В нашій місцевості "розмазати, перемазати" - це синонім до "розбестити". А "мазаний" - "розбещений".

Не знаю, що сказати.
Оповідання вразило! Дуже класно написано! І те, що головний "герой" залишився вірним собі до кінця, - це про реальне життя. Про всі невіконані обіцянки.
Дякую, авторе!
Успіхів!

Козачко, щиро дякую за такий теплий відгук! Успіху навзаєм!

По ходу це оповідання, яке мало б довести, що за успішною жінкою стоїть чоловік, який її розчарував))
Не однозначні враження від тексту. Можливо тому, що гг взагалі не викликає співпереживань. Але цікава природа планети описана.

Вітаю, Авторе!
Цікавий світ ви створили, такий би хотілося подивитися на екрані, скажімо.
Ліза теж захоплює.
А от головний герой - ні. Видається просто засобом для оповіді історії Жучок.
Цікаво, чому вона його взагалі помітила? Що він їй дав? Поштовх принести себе в жертву?

Дуже цікаве оповідання! Незвичне. Головний герой, незважаючи на всю його нерішучість та ненадійність, мені зайшов. Не усім же бути відважними героями А тут звичайний прокрастинатор і трохи недотепа. Бачити історію його очима цікаво. Та й переживання його добре описані. Фінал - взагалі потрапив в саме серденько.
Вигаданий світ чудовий! Не все ясно, але неточності не заважають насолоджуватися історією.

Іво, Лано, Снегирь, щиро дякую за відгуки!

Отже, мені таки вдалося не вибілити цього негідника, як би він на сарості себе не жалів.

А Ви знаєте, були колись у мене такі ж знайомі: блискуча молода вчена і хлопчина, якого вона покохала. Писала йому курсову, вибачала доволі насмішки і недолугі жарти, невірність, зверхність... Ця парочка взята не з голови, а з життя.
Мені здається, в коханні, описаному в опровіданні, змішалося щось від бажання про когось піклуватися, реалізація якоїсь такої жіночої жертовності (скажімо, в родині героїні старші приклади всеохопної жертовності були, і дівчина всотала їх з молоком матері), і, може навіть, приховане відчуття власної вищості (наукової успішності) на тлі такого партнера.
І Ваші слова мені теж прдобаються. Поштовх, щоб принести себе в жертву... Себе ця дівчина явно не звикла жаліти, а коханий не стримав, бо не цінував. І, як результат - ривок для науки планетарного розміру.

Дякую! Дійсно, почитати про ідеально розумних/хоробрих/вродливих персонажів теж іноді хочеться. А в інші дні хочеться і зі звичайною людиною "поговорити".

Що ж, можна поміркувати далі. Занадто хороші дівчатка обирають собі кінчених негідників, таким чином частково вивільняючи свій зацькований темний бік. Енергійна Ліза не могла собі дозволити пасивності й зреалізувала її у вигляді присутності лінькуватого коханого?.
Звісно, це оповідання, тут розкриття передісторії не передбачене, але стало цікаво: якою росла вона, на вашу думку?

Ви ж не намагалися насправді його вибілити? Бо це не вибілюється!

Вибачте, що довелося довго чекати відповіді - робота...
Мені здається, у неї був батько шовініст, який більше приймав брата, ніж її. І тому в неї виробився такий підсвідомий рефлекс: хлопець завжди вартий уваги тільки тому, що це хлопець - а з іншого боку, хочеться за будь-що на його фоні показати і себе. Тому вона і вибрала життєву тактику: офіційно - пара, неофіційно - ділові суперники.
Якось так...

Ні-ні, не заслужив.
Але було побоювання, що він випадково "виправдається" і постане перед читачем більш нейтральним, ніж таким, яким його хотілося показати насправді.