Переднє слово

Акаунт Валерії Малахової - співавторський. Це означає, що нас тут дві: Валерія та Марія. Одразу попереджаємо: наші думки щодо прочитаного рідко співпадають Тому, висловлюючи думки щодо текстів, які принесуть нам на катедру, ми підписуватимемось
Як правило, на цій катедрі виступатиме Валерія (Марія більш лінива в тому, що стосується розлогих критичних відгуків, тому вона хіба вставить три копійки, коли її думка істотно не співпадатиме з думкою співавторки). Для тих, хто вже отримав коментарі від цього акаунту: то були коментарі Марії Отже, ви маєте можливість отримати фідбек ще від одного читача.
Мета цієї катедри - надати авторам, які цього бажають, критику за їхнім запитом. В поняття "критика" ми вкладаємо не лише зауваження, звісно, але їх також.
До розгляду приймаються будь-які оповідання, що грають на конкурсі, неважливо, чи пройшли вони до фіналу.
Оскільки до кінця конкурсу лишилось не надто багато часу, ця катедра готова видати не більше 10 талончиків

Мені один будь ласка

Доброго ранку шановні пані!
Пані Валеріє, прошу віддрукувати й мені вступного квиточка.
"Мачуха Земля"
Дякую!

Я всім пропоную космос та еротичні сни Там Валерія Малахова якийсь відгук відписала, але я так зрозумів, що можна отримати ще відгук Марії.

Зараз зроблю ))


Прийнято ))


Навпаки )) Валерія Малахова - це і є співавторський акаунт, немає такої людини, в якої в паспорті "Валерія Малахова", тож вам залишала відгук Марія, якій я (бо лінива) доручила голосувати за нас обидвох )) Гаразд, я подивлюся, зрозуміло.

Отже, три квитки прийнято, один зараз прокомпостую ))
Валерія

bb 032. Битва крізь роки

Перш за все хочу сказати: в творі аж болить і за Україну, і за її вояків. Це викликає повагу, це надає авторові певний... кредит довіри? Так, мабуть, кредит довіри – це правильне слово. Проте, як на мене, вибачте, авторе, ви з твором не впоралися. Теми піднімаєте важливі, потрібні, такі, про які треба розмовляти, треба кричати... а от виконання...
Можу зауважити, що діалоги у вас, як на мій смак, виходять краще, аніж описи (за винятком першого, але про це пізніше). Голоси героїв немовби оживають, звучать у вухах. На жаль, при цьому в мене немає картинки, а оскільки я зовсім не аудіалка, більш візуалістка, для мене це досить серйозна вада в короткому оповіданні. Коротше кажучи: діалоги – це добре, але у творі на скільки в вас там знаків? одинадцять тисяч з гаком? – діалогів забагато, а описів дуже й дуже замало. Можливо, в озвучці твір заграє новими фарбами, не знаю, а зараз для мене як є, так і є. Особливо мені сподобалася думка щодо відеопостановки «Розумово відсталі бандерівці із шаблями кинулись на визволителів». Це справді було смішно.

[+] тут дуже багато зауважень

Щодо стилістики твору – в мене деякі зауваження. Гаразд, в мене деякі серйозні зауваження )) Описи (там, де вони є) виконано у стилі: «Літо я провів у селі. Село було велике. Корови йшли на пасовисько. Собака жив на подвір’ї». Ну, ви зрозуміли )) День переходив, вітерець обдував, вони вдивлялись... Лише з вежі якось йшов дим. Дуже одноманітно вийшло. Я розумію, що початок має швидесенько намалювати читачеві, де ми та що там відбувається, але це, на мою думку, автор зробив ну дууууже нашвидкоруч. Та й потім твір, на жаль, не виправляється. Я не можу стверджувати, але можу спитати: у вас у вухах, авторе, також лунали голоси героїв, вам було цікаво саме про них писати, переказувати їхню розповідь? Якщо так – це, звісно, добре, не всі своїх героїв «чують», проте із описами треба щось робити, особливо у сцені стрілянини-різанини. Там такі описи зовсім не до ладу.
Перший діалог... ох, у вузьких колах дуже відома така річ, як діалог Джона й Джека з планети Кутюк.

- Привіт, Джеку! Ну що, полетимо на планету Кутюк, де живуть триголові клякі, які відомі своїм клякібізмом?
- Звісно, Джоне! Адже з тих пір, як володарює наш імператор Казбалед 127-й, ми вже двадцять років поспіль літаємо на Кутюк, закупати клякібізм, щоб продати його потім на Альфа Центаврі, де він дуже ціниться.
- Так, але зараз, коли існує серйозна загроза з боку лютих гуудху з сузір’я Тау Кіта, а генерали Його Величності занадто тупі й амбіційні, щоб виграти війну, на міжзоряних шляхах існує небезпека.
- Не турбуйся, Джоне! Адже ми літаємо за допомогою нейрофузонного табулятора, він викривлює простір так, що табуляція накладається на нейрофузу й ми опиняємось відразу у потрібному нам місці та просторі.
- Спасибі, Джеку, що нагадав мені це, а зараз натискай на табулятор та женемо до Альфи...

Тобто діалог цей – не для героїв, він для читача, щоб швидесенько, ще швидше, ще швидше, будь ласочка, увести читача до хронотопу, а потім вже писати те, що автора насправді цікавить. Я не кажу, що у випадку цього твору так і відбувалося, проте враження в мене-читача залишилося саме таке.
Від Марії я чула, яка халепа трапилася із вашим оповіданням. Співчуваю дуже. «Вовчатина» від москалів – це те, що від халепи лишилося, я вірно розумію? Так само як і «Інші — веселись нагорі». Також «не завадив й бронежилет» – там те «й», виходячи з правил милозвучності, не ліпиться аж ніяк. Три приголосні поспіль. Це перше, що в око впало. Якби ми були у якомусь фандомі, я б вам порекомендувала якнайшвидше знайти бету ))
Ну й щодо москалів... От тут мені теж бракує картинки, оскільки так і хочеться заволати: «Авторе, та де ж ви знайшли настільки тупих москалів?!» Ні, звісно, тупість людська не має меж, і коли ми вважаємо, що дісталися дна, звідти, як правило, стукають, але... Може, ті москалі п’яні вщент? Бо інакше мені важко уявити, яка розумна людина потягнеться гладити вовків, навіть степових.

В цілому хотілося б сказати, що, незважаючи на те, що твір я якось... дуже рознесла )) я дуже й дуже прошу вас, авторе, не припиняти писати. Усе те, що я вам сказала, – це техніка, яку саме написанням відповідної кількості слів і відточують. А серце в твору є. Я не знаю, як це передати, це дуже суб’єктивна та непевна річ, проте... ну от є воно, і це все, що я можу стверджувати більш-менш рішуче. Якби я голосувала у першому турі – може, й пропустила б до другого, хтозна.

З повагою, Валерія

bb024 Крути штурвал, або хочу на ручки
залюбки почує ваш відгук)

Четвертий квиточок продано

Вітаю, шановна пані професорко!
Чи видають янголам талончики?
Якщо так, подивіться, будь ласка.

Гаразд, талон номер 5 продано ))

Дякую вам
Оце я розумію повноцінний рознос, треба виправлятися. З описами мені дійсно тяжко.

Головне - пишіть, будь ласка. Тоді все погане виправиться, а все гарне відшліфується.

Згорів сарай, палай і хата!
Більше фідбеку - краще. Приймете у чергу?

bb 032. Мачуха Земля

Прочитала цей текст та зрозуміла, що не знаю, як там Марія, не питала, а я б у фіналі поставила йому 6-7 балів за семибальною шкалою. Просто через те, що сподобалося )) А я, взагалі кажучи, більш вередлива в сенсі оцінок творів, аніж соавторка.
Перш за все, мені подобається, як цей текст побудовано. Це драма від першого до останнього рядку. З поступовим нагнітанням ситуації, з гарною кульмінацією та розв’язкою, побудованою за схемою класичної «пастки для оптиміста». Я песимістка, я не бачу для цих людей майбутнього, проте... мені подобається, що фінал в цьому сенсі є відкритим. Може, й вийде в цієї компанії щось, відмінне від того, що я собі бачу.
Ще мені подобаються образи. Ви, авторе, вмієте «показувати, а не розповідати». Оці хлопчиська – в кожного свій характер, своє обличчя, навіть в того, якого не можна побачити )) Взагалі кажучи, цей останній мене підкорив навіть більше за інших. Дуже глибокий образ – дитина «поза законом», дитина, яку не можна побачити. Й інша дитина, яку не можна почути. Ця парочка на емоційному рівні для мене стала головною, хоча нібито головний герой там директор. І цікавий момент із штучним інтелектом, який і сам є дитиною, а отже, розмовляє із дітьми, ображаючись на дорослого, який його кинув (ну, якби мене намагалися продати, я, мабуть, теж образилася б, і так просто не вибачила). І оці всі епізоди, всі голоси героїв, їх особисті якості потроху зливаються у гармонійну драму. Дуже цікаво, я одночасно насолоджувалася як читач і вчилася як автор.
Мені (особисто мені, це не недолік твору) трохи не вистачило опису законів цієї антиутопії (а бачимо саме її), розповіді про них. При цьому я розумію, що для твору це ніякого значення не має, і невідомо, чи не зіпсує оповідання така увага до цього моменту. Може, й зіпсує. Може, це в мені юридична освіта говорить )) Але не вистачило.
Загалом, я не знаю, чи можу щось авторові цього твору порадити, чи маю взагалі таке право. Твір є, на мій погляд, самодостатнім. І я таке дуже люблю.
Дякую за твір.
Валерія


Хай палає Талончик номер шість продано.

Шановна пані Валеріє, красно дякую за відгук!
Трохи вас знаю як автора та критика, і тому позитивний відгук ще більш для мене вагомий.
Щодо законів з поясненнями, то ніяк вони не хотіли товаришувати з рештою тексту, стирчали й муляли. А щоб і пояснити до ладу, й нічого не псувати, то так, на жаль, не вийшло.