Вітаю, авторе!
Враження доволі неоднозначні. Ніби й написано гарно, рівно, й структуровано добре, є ідея, катарсис. Але...
На мою думку, ігри з часом справа завжди невдячна, бо, по-перше, надто затерта тема, а по-друге - потребує надто ретельного пропрацювання матеріалу.І, зазвичай, випустивши із виду якусь дрібничку - псується усе враження.
От у вас
Цитата:
Мені дуже хочеться допомогти їм, але я знаю головні принцип пересування у часі – не змінювати реальність, не передавати технологій, не вбивати відомих особистостей.
Ваш герой - перша людина, що здійснила подорож у часі. Звідки і хто вивів ті принципи і закони? Хто перевірив, як вони працюють і чи працюють насправді? А чи, може, дозволено чавити метеликів і влаштовувати сафарі на трицератопса безкарно? Направду, ці принципи вивела фантастика, а, ви їх використовуєте, як аксіому. Тут, звісно, простий вихід - додати фразу, що це - за припущенням фантастів. Та й принципи якісь вибіркові. Тобто, гайнути вбити Цезаря не можна, бо ж відома людина. А вщент винищити якесь первісне плем'я можна, бо ж в ньому немає відомих людей, виходить, можна.
Далі. Герой каже - не змінюй реальність і дає людям картини. Привертає увагу пострілом. І дивним чином, ви забуваєте, що від пострілу як мінімум лишилася гільза, не кажучи вже про порохові гази у повітрі. Тобто, одним вчинком він двічі змінює реальність.
Не певен, що наскельний живопис міг взагалі підштовхнути до аж такої агресії. До суцільного винищення. Врешті, до появи скельного живопису прапралюди теж вбивали, тож еволюційний поштовх - так собі причина.
Успіхів та наснаги!