Вітаю, авторе!
Оповідання сподобалось. Тим, що в нього стисло вкладено чимало суттєвих речей - і про час, і про суспільства, і про комерцію, про людські мотивації і суспільні маразми. Також сподобалась манера оповіді - така собі агресивно-драйвова.
Герой - специфічна особистість, але, як на мене, цілком зрозуміла. Не всім дано бути позитивними, альтруїстичними, білими і пухнастими. Здоровий цинізм - це теж корисний формат погляду на світ. Маю підозру, що більшість вчених,які рухали вперед людський прогрес, не були приємними особистостями. До того ж світ, в якому мешкає герой, не спонукає до палкої любові. І плюс героя в тому, що це людина без ілюзій, вона не вигадує собі "рожеві хмаринки", а бачить все, як є.
І катастрофа, яка виникла в описаному світі з часом, мені здається цілком слушною. Люди надто часто намагалися робити щось начебто "добре", не прораховуючи наслідки або нехтуючи ними заради миттєвої користі, а згодом це спричиняє тотальну катастрофу. Це вже стільки разів повторювалось, що можна спрогнозувати, що й наступні масштабні і начебто корисні винаходи теж зрештою матимуть негативний ефект.
Щоправда, не дуже зрозуміло, чому люди розсипаються. Чи зміщення часу настільки велике, що вони минують стадію мертвих тіл і розкладаються одразу до стадії мікроелементів?
Успіху на конкурсі!