Вітаю. Спершу збирався поварити за надмірну вичурність та описовість, але потім збагнув, що вони працюють на атмосферу. Насправді, Ви написали про події початку минулого сторіччя у стилі літератури письменників минулого століття. Дуже цікавий підхід, хочеться перевірити як далеко можна заглибитися... Але повернуся до оповідання.
Атмосферне, сильне, таємниче, психологічне. До речі, на відміну від решти, я все ж вважаю Айлу саме не русалкою, а островом, якому не захотілося відпускати мешканців. Щодо Кейті, то я десь після трьох абзаців вирішив, що вона трохи не сповна розуму, тому не дуже довіряв її маренням. Тільки гадав, чоловік її любить чи все ж покидьок? Виявилося, можна обирати, безпрограшний варіант.
Та все ж я не можу трохи не посварити:
Цитата:
вкритогогалькою
і де-не-де відмінки неправильні. Також мені все ж здається, що "держак" це у лопати чи сапи, а у сокири "руків'я". Хоча, якщо це інструмент... Хоча, Кейті ж використовує сокиру як зброю. Словом, ще поміркуйте, особисто мені все ж "держак" якось невдало звучить.
Ну й також це смаковщина, але я не можу сприймати трагедію у якій все сумно від початку до кінця. Мені тоді здається, що все не так погано, а герої просто нитики. З комедіями, до речі, аналогічно. Тому мені не вистачило радісного та світлого початку або ж навпаки фіналу, себто чогось відмінного від сірого буремного острова. Тому ставлю "6". Успіхів!