Обговорення оповідання ay010 Порятунок

Оповідання починається як якась антиутопія: Злі мороки обманюють планету, викачують з неї газ і залишають напризволяще людей-бідось жалітися на свою владу.
Потім раптово оповідання стає гумористичним: молодий ГГ приїжджає підняти бабла і попадає у халепу.
І тут, бац, раптово все перетворюється на драматичну НФ, де епідемія, незаконні досліди і смерть молодої дівчини.
Йой, як на мене, то трохи перебір.
Удачі!

Вітаю!
Ви не повірите, але гумор тут не надто планувався... Виходить, сам якось проліз. От же ж моя легковажна вдача, таки проявилася.
Дякую за коментар.
Успіху вашій роботі.

1/7 твору віддана під вступ. "Зоряним війнам" таке і не снилося. Чекати якогось сюжету на 6-й тисячі знаків я вже перехотів, тому вибачайте.

Вітаю, авторе!
Дуже гарне оповідання! Здається, ніхто не помітив, але в ньому детально, до дрібниць розкладені точнісінькі асоціації з лугандоном. Спокійно, без пафосу, але вельми докладно. Те, як і що відбувається на території, де люди бажають лише халяви (байдуже від кого, від морлоків або Землі), не надто напружуючи власні мізки. І що стається, коли ця халява зникає. Добре описана вся ця імітація цивілізації, усякі досліди, які нікому в розвиненому світі не потрібні, байжужість до людських життів, кримінальні речі, які перетворюються на повсякденність і нікого вже не дивують. І те, що навіть у таких краях часом народжуються порядні молоді люди, але вони не надто тямлять, на що саме спрямувати свої зусилля,щоб покращити цей викручений недолугий світ, і зрештою просто гинуть.
Чудова лінія з батьком - бо покидьок і зрадник завжди таким лишиться, зрадить навіть власну дитину. Коли є можливість - щось крутитиме у середовищі, де можна не зважати на моральні критеріями, а як припече - одразу втече, причому саме до цивілізації, яку він так ганить. І нічого іншого від таких осіб годі й чекати. Непогано також показані тупі уявлення про світ матусі головного героя. І його власну наївність, сподівання на те, що у такому місці може бути щось хороше. Цілковите нерозуміння того, що хорошого в таких місцях насправді не буває, а є лише усілякі підстави і халепи (хоча він і розумніший за власну матусю).
Як на мене, дуже гарне оповідання, з вельми серйозною і чудово розкладеною ідеєю, і воно заслуговує якнайменше на вихід до фіналу. Вболіватиму за нього!
Успіху на конкурсі!

Вітаю!
Александере, шкода, що вступ Вам не зайшов. Але у тому контексті, який я хотіла вкласти, передісторія планети видалася мені важливою, тому вступ і описаний так розлого.
Сокиро, щиро дякую за такий детальний розбір сюжету і персонажів! Мені дуже приємно, що Ви вболіваєте за мій твір. Навзаєм!

Вітаю. Назва невдала, банальна і швидко забудеться. Також мова: "грати" можна у футбол, а в камерах "ґрати". Русизмів не те щоб багато, але око іноді чіпляється. Сюжетно непогано, було досить цікаво читати, навіть є певна оригінальність у творі. Але персонажі надто клішовані та пласкі, не можуть й кроку відступити від свого типажа, попри всі метаморфози сюжету. Себто, навіть головний герой змінює своє ставлення до батька, але не змінюється сам і все той же наївний безпорадний юнак. Також авангардний рок-гурт у настільки далекому майбутньому? Це ж все одно, що зараз філармонічний оркестр! Ну, й псам я б все ж придумав місцеву назву, хоче це вже смаковщина. Враховуючи це, вище "4" потавити не можу.

Вітаю!

Ну, зараз філармонічні оркестри нікуди не зникли. То чому рок має зникнути в майбутньому?
А якщо Ви зачепилися саме за слово "авангардний", то це - така ж назва, як і неокласичний стиль у архітектурі. Свого часу оця приставка "нео" говорила про новітність стилю, а зараз вона просто відмежовує класичну класику (вибачте за тавтологію) від її пізнішої посестри. Так само і авангардний рок: якщо молодь лабатиме щось у стилі Френка Заппи (а не ганятиметься за лаврами Місфітс або Айрон Мейден), то й називатиме себе саме авангардистами.
А за які саме русизми Ви зачепилися оком? Цікавлюся для саморозвитку.
Спасибі за увагу!
Удачі на конкурсі.

Вітаю, авторе!

Ідейно дуже сильне багатошарове оповідання, змушує задуматися і не з одного приводу. Алюзії до недореспублік, до нашої ситуації з короною, питання юнацького максималізму, лінія батько - син - все це вдало поєднано. Написано жваво і динамічно.

З того, що не сподобалося - занадто довгий і нудний вступ, через який змушував себе продиратися. Далі, коли вже з'явився герой і почалася дія - читалося добре. І, чомусь, навіть не можу пояснити причин, це радше на рівні відчуттів, текст сприймався як щось іронічне, таке, що тяжіє більше до гумористичної фантастики. Можливо, через ритміку, через таку хвацьку і браву оповідь. Через це сприйняття для мене змазався увесь трагізм фіналу. Він якось дисонує з усією розповіддю. Напевно, це вже суб'єктивні враження без претензій на об'єетивізм.

Успіхів та наснаги!

Дійсно, початок занадто важкий для сприйняття. Суцільний текст, багато деталей. Я кілька разів починала читати та відкладала на потім.
А ось далі оповідання цікаве, злегка іронічне.
Сюжет можна розлядати як ще одну теорію виникнення пандемій на Землі. Повертаються такі ось заробітчати додому, везуть з собою невідомі нашій планеті віруси.
Авторе, бажаю успіху!

Фантоме, Блискавко, вітаю!
Спасибі за ваші відгуки.
Намотаю на вус, що більше не варто писати такий "монолітний" вступ.
Дякую, що дочитали і поділилися своїми думками!
Успіхів навзаєм!