Вітаю, авторе!
Враження дуже неоднозначні.
Написано майстерно, ну хіба за виключенням кількох повторів, та й ті помітилися на початку, бо далі сюжет затягнув і на це просто не зверталося уваги. Дивуюся (і по доброму навіть трохи заздрю) як вам вдалося в такому невеликому об'ємі зробити героїв живими і рельєфними, підкреслити характер кожного, і це, безперечно, великий плюс. Сподобалося, що в оповідання закладено кілька конфліктів. Мінус, що розв'язали ви не всі. Лінія Світлана-Катерина так і залишилася відкритою.
Як на мене, один із плюсів оповідання зіграв і дуже негативну роль. Серед різномаїття персонажів я не зміг вичленити для себе Головного героя. Відповідно, мені не було кому співпереживати. Як наслідок - не зміг отримати емоційного задоволення від оповідання.
Ще один мінус, то вже ледь не голівудівсько-мемний (навіть не знаю, як його ще назвати) - фінальний бій, динаміка, напруження і тут супротивники заводять балачки-пояснювалки. От із Катериною у вас класно вийшло - сама знайшла пояснення. Коротенько, але все зрозуміло.
Як казав вище, лінія Катерина-Світлана, та й кожної поодинці - обірвана. На початку Катерина п'є і хоче здихатися Світлани, наприкінці - те саме. Тобто, ані еволюції персонажу, ані якихось дій ми від неї не бачимо. Світлана. Вхідні дані про дівчину - захоплюється паровими машинами і зневажає Катерину, вихідні - захоплюється ними ж і ставлення до мачехи те саме. Тобто, також немає еволюції і бодай яких дій. І дивно, що обидві хочуть продати справу, проте якось домовитися і врешті зробити цього так і не можуть.
Успіхів та наснаги!
|