Вітаю, авторе!
Спочатку всякі дрібниці, за які зачепилося око:
Цитата:
- Щоб ти провалилася! – це прокляття стало вже звичним в устах Людмили. Хоч вона й вимовляла його завжди пошепки.
Вимовляла пошепки, але я в голові його прокричав, бо там знак оклику
Цитата:
Люди у черзі дивилися на неї з відвертою заздрістю, хтось навіть сфотографував
Ну не знаю, якась надто бурхлива реакція. От прям сфотографували, бо вона виграла в акції в супермаркеті?
Цитата:
- Нумо покладемо його на поріг монастиря тринітаріїв, – сказав один носильник іншому. – Там йому допоможуть, а вдома ми не можемо його тримати, бо вся родина захворіє. В нього ж чума! Від цієї клятої епідемії стільки вже людей загинуло!
Дуже штучний діалог. Вони це і так знають. Ви напряму подаєте цю інформацію нам, читачам.
Цитата:
-Я ще раз потрапила в далеке минуле, – здогадалась вона.
Тут вже напевне не здогадалася, а подумала. Про це не треба аж здогадуватися, це і так було ясно)
Цитата:
вона пішла у підвал по картоплю, а там у підлозі була гнила дошка. Вона на неї стала, провалилася і зламала ногу!
Я мало знаю про підвали, але куди там вже далі провалюватися?) Та ще й гнила дошка...
***
Тепер про оповідання.
Прикро, але я не розгледів в оповідання ідеї. Та й сюжету, як такого.
Не розумію, як на розкопки, та ще й на «делікатний» етап допускають кого попало. Ніяк не контролюють, не перевіряють, дозволяють на місце розкопок брати сумочку, та ще у неї не заглядають по закінченню. Дуже дивно, і як на мене - неправдоподібно від слова зовсім.
Те, що Джон запросив її на каву - також дія каменя? Якщо ні - то взагалі не зрозуміло, що і як. Звідки це взялося? Якщо ж так - то це примус, і з моральної точки зору виглядає, м'яко кажучи, не дуже.
Цитата:
Він відчував мої емоції та біль навіть на відстані й намагався врятувати, перекинувши кудись далеко від небезпечного місця.
Як не дивно, Людмила вже не відчувала страху ні перед мандрами у минуле, ні перед іншими неймовірними подіями.
Які такі небезпечні місця? Супермаркет? Легкий поріз і опік? А місце, в яке він її переносив - в рази небезпечніше. Там і чума, і поліцейський.
Як бачите, в мене виникло багацько запитань. І дуже шкода, що ви ці подорожі якось не вплели в сюжет. Хай би героїня хоч щось зробила.
Сподіваюсь, критика моя не надто жорстка. Я з добрим наміром =)) Адже оповідання можна доопрацювати, і на виході отримати непогану історію.
Ну і тема - місьце фентезі - не розкрита. Хйа би з минулого в наш час прокрався поліцейський, або чума... Не вистачає хоч якоїсь взаємодії. Або хоча б героїня щось зробила в минулому. Врятувала відьму, привела в наш час... Багато чого можна придумати.
Але загалом враження позитивні, бачиться потенціал. Продовжуйте писати.
Удачі на конкурсі, Авторе.