Обсуждение рассказа at004 Наше місто

Це дуже прикольно і круто, як міський харківській міф (про Харків же мова, правда? літати там мені не доводилося, але ж Держпром і от це все))).
Це я дуже підтримую. Причому міт, базований на тому, що земля тримає і захищає своїх, а не ідейних зайд - це ваще круть.
Мені бракує смайлика з сердечком!
Попри те, що Дракотик любить конструктивізм

Але буде і трошки критики, соррі.
Весь твір просякнутий стилем "а скажіть, професоре?.." - який я ніжно "люблю". Мова про виклад інформації у питаннях та відповідях - точніше, у лекції умовного "професора", знавця, який чомусь з доброї волі, без будь-якого спротиву, виливає кілометровий інфо-вантаж на досить умовного головгера-вуха. Умовного, бо "головним героєм" у таких творах насправді є лекція про авторську ідею. Проблема такої лекції у тому, що це розповідання, а не показування. Показування присутнє, так - але між ним йде інфо-провантажування і лекторій зі спогадами.
Розповідь про майданівські події в Харкові - це круто, от прямо простягаю автору чи авторці драконячу лапу! Але от за всією цією документалістикою (безумовно, гарно переданою) - за нею трошки бракує художнього твору. Є документалка про Майдан, сполучена з лекціями від Монстра. Це не катастрофічна вада, але це не дуже добре.
Тому за ідею/міф та ідеологію купа жирних плюсів, а за загальну побудову твору - порада трошки допиляти це.
Фінал хороший, душевний
Дякую, бажаю успіху!

Як на мене, занадто багато ідейності. А ще прямий заклик до війни. Де та межа між захистом власної домівки від окупантів і прямою атакою зі знущанням? Нехай ваші герої нікого не вбивали, але катувати полонених, це теж не нормально. Мене обурює те, що захисники в вашому творі опустились до такого рівня. До рівня тих, кого ви називаєте монстрами. Вибачте, якщо ці слова задівають, але така поведінка деяких індивідумів обурює і в реальності.

Щиро дякую за надихаючий відгук, Дракотику!
Так, це саме Харків. З погляду міфології про нього є що розповідати (наприклад, щодо Гір – все чистісінька правда, їх справді сторонні страшенно бояться). А Держпром гидкий не тому, що конструктивізм (є купа чудових зразків цього стилю), а тому що каземат. Здаля ще нічого, та якщо підійти впритул і зайти під арки – це стає відчутно, як би його не чепурили. Щось таке мертвотно-бюрократично-тюремне…
За критику теж дякую і цілком погоджуюсь. Так, оті повчальні балачки всередині і звих у бік документалки наприкінці таки присутні, факт. Намагалась це якось усунути, але так і не вигадала, чим можна замінити. Бо інформація таки потрібна, без неї все інше буде незрозуміло… Може, почитаю рецензентів, і навіється щось корисне.
Ще раз дякую! Успіху навзаєм!

Дякую за відгук! Кожен має право на власну точку зору.

Яка ідейність? Банальний опис реальних подій, які відбувались в місті з 13 по 28 квітня 2014 року. Голісінький фактаж. А ідеї собі кожен вигадує сам.Чи треба усім нодмінно писати про симпатичних домовичків і трамваї-привиди?

Пане, Ви, перепрошую, на якому світі живете? Війна йде зараз. І поки нам не повернуть все, що забрали, включно з Кримом, і не сплатять репарації - йтиме далі. Незалежно від того, хто до чого закликатиме чи ні. І в квітні 2014 року вона теж вже йшла, якщо Ви не в курсі.

Це не українці приперлися в чужу місто і чужу країну, щоб калічити і вбивати. Приперлись до них, щоб забрати у них їхнє місто. Лише в один днь, 13 квітня, було скалічено понад 50 харків'ян, які просто йшли з метро по власних справах. Кілька людей ледве вижили і лишились каліками назавжди. А загалом таких випадків було набагато більше - поки їм не поклали край саме фізичними методами. Тобто єдиними, які загарбники розуміють. А захист власної домівки - це не сидіння з дрюком за хвірткою, а атака і калічення або вбивання нападників в усьому місті. Це ж очевидно.
І ще - де ви бачили полонених? За будь-якими законами особи, які приїздять на територію чужих держав зі зброєю для скоєння масових заворушень, повалення конституційного ладу і вбивств заради вигоди чужої держави, називаються терористами або диверсантами, і їх взагалі можна нищити на місці без жодних перемовин і полонів. Українці ще надзвичайно гуманно з ними обходились.

Анітрохи не задівають. Лише смішно. Що досі є люди, які вірять у якийсь "мир" в очах окупантів.
Успіхів!

Яка сильна робота (чим далі читаю, тим більше подобається цей конкурс). Оповідь захопила і не відпускала до останнього абзацу.
Але не одразу зрозуміла, що розмова про Харків - чомусь уявився Київ (у нас і метро, і свій ленінський постамент (був тоді), і гори в центрі міста є. А інша назва площі видалася просто фантазією автора)))
Бажаю Вам опинитися в фіналі!

Я не сперечаюсь з тим, що йде війна. Я лише проти такої от пропаганди насилля в художніх творах. Можливо ви праві, і боротись їхніми методами це єдиний спосіб перемогти в цій війні, але я дуже сподіваюсь що ні. Успіхів!

Щиро дякую, пані Віро, за відгук і добрі побажання! Дуже приємно дізнаватись, що твір сподобався!
До речі, й справді, всі міста були за радянщини спроектовані за схожим планом: площа з пам’ятником леніну, метро, і десь поблизу історичного центру горби (бо міста ж завжди розпочинали будувати на узвишшях). Тому можна сплутати, де яке. Дяка за цікаве зауваження! Мабуть, треба буде десь на початку зазначити, яке саме це місто, щоб не виникало плутанини.
Вам теж успіху!

Мартине, щодо "боротись їхніми методами": на жаль, нема ніяких "їхніх" чи "наших" методів, є ефективні і неефективні. Справа лише в тому, що суто з морального погляду ми не можемо використовувати деякі доволі ефективні методи, які залюбки використовують вони. І доводиться щось вигадувати інше.
Звісно, всім нормальним людям хотілося б вирішити все без насильства. Але, знов-таки - це все не ми почали. Не ми до них прийшли через кордон зі зброєю. А дати себе вбити лише заради того, щоб не зашкодити вбивцеві - це, погодьтесь, маячня. І моральна готовність боронитись - це головна запорука виживання.
Вам теж успіху!

От я теж підтримую ідею здорової агресії
Всі ці спроби здаватися хорошим - гарні для цивілізованих стосунків. А тут трошки не про них Тому, хоч би я це не було важко, інтелігента в собі слід долати Так, важко, знаю, розумію. Але здорова агресія - неоціненний ресурс.
Переможці самі визначають, хто був хорошим
(З повагою, ваш Хижий Цинічний Змій)

Дякую за підтримку, Дракотику! Це точно, що на цивілізовані стосунки годі сподіватись, не той варіант. Якщо не боронитися щосили - заб'ють...

Ок, мабуть висловлюсь ще раз. Я не проти здорової агресії. Інколи вона необхідна (хоч було б справді набагато краще вирішувати питання цивілізованіше). Я говорю про те, що знущання над ворогами не слід подавати як геройство. Читати ту сцену з переломами пальців, це наче в багнюці викупатись. Але персонажам все нормально. А їм не має бути нормально. Їм має бути як мінімум неприємно. Ось в чому моя проблема. На цьому замовкаю.

Мартине, не обов'язково пальців, були різні варіанти. І мене такі подробиці теж не тішать. Але фактаж не обійдеш. До того ж у порівнянні з тим, що коїли ті завезені, це ще було вельми гуманно. І стосовно "неприємно" маєте рацію. Це справді так, і про це варто б було зауважити. Дякую за підказку.

Вітаю. За що хочу похвалити, то це за щиру любов до свого міста, його локацій та архітектури. Саме міська частина написана бездоганно і може вважатися навіть прикладом для інших. Проте фентезійна частина дуже слабка і власне, навіть не фентезійна, оскільки дається псевдонаукове пояснення. Загалом в тексті надзвичайні здібності відіграють приблизно таку ж роль як телекінез головного героя фільму "Бьордмен". Також Дракотик правильно відзначив слабку історію, коли лев'яча частина оповідання віддається під зав'язку та пояснення.
Якщо говорити про те як краще подати історію, то насмілюся дати кілька порад. По-перше: об'єднайте Монстра та оповідача в одну особу і нехай він буде в курсі своїх здібностей вже на початку оповідання. По-друге: дайте йому конкретизованого антагоніста. Росіяни приїзджають і отримують силу від радянських будівель, тож зайдіть трохи далі. Нехай пришлють зі схожими здібностями до ГГ, що використовуватиме того ж Леніна та Держпром, аби переломити ситуацію на свою користь. Таким чином замість того, щоб вносити надзвичайний елемент у реальний конфлікт Ви створите йому додатковий містичний рівень. Й по-третє: не варто обмежуватися хованням у стінах. Характерники безліч цікавих речей вміли робити, тож дійте. Загалом, було б непогано зробити з ГГ локального харьківського Джека Ховксмура, хоча це вже може бути трохи перебір.
Успіху!

Дякую, Олександре! Про місто я справді можу розписувати усякі легенди і цікавинки довго й докладно, ніякого обсягу не вистачить. Тому, на жаль, довелось обмежитись лише деякими локаціями, та й то дуже стисло.
Псевдонаукове пояснення з’явилось через те, що герої все ж таки сучасні люди і намагаються знайти щось раціональне у непояснимій містиці і це обговорити. Але вони самі не знають, чи воно насправді так, чи якось інакше. Цей сумнів на початку існував у тексті, але під час редагування загубився. А може, і взагалі не варто щось намагатись пояснювати.
Дякую за поради, вони цікаві і слушні. Власне, насправді архітектор і є головним героєм. Але схотілося показати події саме з погляду хлопчиська-новачка, який ще мало що знає і розуміє. І, мабуть, наявність антагоніста справді б була корисна для історії. Хоча загалом зло, яке преться в місто, радше нагадує зграю мурах, ніж якісь особистості. Але і серед них, певно, можна вирізнити якісь індивідуальності. Деякі цікаві думки Ви мені підказали, спасибі!
Успіху навзаєм!