Обсуждение рассказа au007 Драгоценная руда

Вітаю. Ох, дуже важко було читати. Мова начебто гарна, але геть нереалістична, забагато пояснень, через які я постійно очікував твісту, що герой насправді мертвий і це його посмертя чи щось типу того. Також багато одруківок. Але фінал дуже сильний і жахливий. Можливо, якщо добряче попрацювати над текстом, він би зміг витягнути твір, але не в нинішньому стані. Принаймні, не для мене. Успіху!

Дякую, Олександре Ігнатенко!

Я неодмінно врахую ваші слова. Єдина моя мета - це дарувати задоволення читачам, тому буду докладати зусиль, аби моя мрія здійснилася. Спасибі вам за коментар. Ви мене порадували і дали слушну пораду.

Вітаю, Авторе!
Чудовий сюжет і емоційно крутезний фінал! Дякую!
Я бачу, Ви в коментах вільно відповідаєте українською.
Тоді чому оповідання російською? Тим більше, що дуже безграмотно.
Таке відчуття, що Ви диктували, а писав хтось інший.
Прийменник "у" взагалі повністю виродився у "в"
Аніж писати суржиком, краще тренуйтеся писати українською.
А оповідання обов'язково вичитайте, бо воно того варте,
мені навіть шкода його.
Коляку Вам і Успіху!
Навіяло

Доброго дня!
Дякую за вашу коляку та приємний відгук! Про суржик ви праві, тому з радістю врахую ваші рекомендації!
Успіхів!

Ну що ж, авторе, кріпіться.

Щодо невагомості: «Она молча подлетела ко мне и стала спешно осматривать мою голову и тело на наличие других серьёзных повреждений.». Тобто герої в невагомості? Але далі виявилося, що ні: «Присаживайся здесь. – она отвела меня от моего окровавленного штурвала и усадила в более удобное капитанское сиденье. ».

Щодо фрази: «Да. Представляешь, она отважилась зарядить по нас на расстоянии всего 12-ти диапазонов! – Подло… – поразился я.». Цікаво, чому це підло? Спейс-болід, схоже, – дебела штукенція (свій корабель герой бачив з лікарні з віддаленої території), а пані Стелла перед собою не побачила, що воно до них пре? Та й де був у цей час Давид... Схоже, і йому окуляри не завадили б.

Щодо викрадачів: «Ко мне в отсек вошли двое их моих похитителей, но уже с изрядно побитыми лицами. Один из них похрамывал, а второй вытирал кровь со своей брови и скул.». От тільки думаю, що занадто легкі у них травми, ніж обіцяла ситуація…

Про лексику
Про орфографічні помилки і подібні недоліки розписувати не буду, оскільки стосовно оформлення вам уже все сказали. Є, до речі, одна хитрість: завантажуйте абзац, у якому маєте сумніви, до гугл-перекладача і перекладайте на ту ж саму мову (тобто з російської на російську, або, аналогічно з української на українську). Програма вам виправить всі "очепятки".

Про російську мову.
Звертаю увагу, що використання солов'їної є більш перспективним рішенням, якщо ви колись плануєте серйозно публікуватися у вітчизняних видавництвах. У принципі, за необхідності, ви легко зможете перекласти ваш твір.

Тому, авторе, розвивайте свою уважність (або давайте роботу на вичитку комусь із друзів) і працюйте над собою.

Добрый вечер, автор 007!

Вы просите жесткую критику. Это похвально.
Покритикую вас за то, за что могу отвечать. За стихи. " Силуэт, что знакомый до боли. " - тут явно подгоняли строчку под размер, "твой" было бы лучше. Тебя-любя, две подряд рифмы с тебя, еще и первая банальнейшая - не очень. Хотя, если пытались передать дешевую попсу - получилось отлично. Но зачем?

1. Название. Неплохо. Неплохо. Правда, "Хозяйка медной горы" вспоминается. Но это снова не сказка. А НФ, что плюс.

2. Первая фраза (если пропустить стихотворение): "Давид! Давид! Перезапусти систему! НЕМЕДЛЕННО! – я услышал, как мой транслятор разрывается от чьего-то пронзительного женского рыдания." - пришлось несколько предложений взять, а то все не собиралось. То есть сидит человек, Давид, где-то и в него рыдают осмысленными фразами из транзистора. Какие страсти. но должно быть интересно.

3. Рассказ. Ох-ох-ох. О стиле текста, кажется, вам довольно много. Я не буду. Но сюжет. В чем идея этого произведения? где в нем РБЖ в конце концов? Борьба, которая сводится к тому, кто кого продаст. А ведь все так неплохо начиналось. Его звездолет терпит крушение, она спешит на помощь. закончить бы все в постели в больничной палате. Было бы банально, но не так тоскливо.

4. Послевкусие - неумело приготовленный суп. Вроде неплохие ингредиенты взяты, пусть неровно порезаны, но это бывает, но вот финал - убил все.

Спасибо, автор!

Начну с того что не понравилось: во-первых название. Он скучное, без подвыверта. Очень не понравились диалоги. Извините, но люди так странно не разговаривают. Я не могу себе представить чтобы люди говорили такими фразами. Из плюсов видно что автор пытается держать темп, создавать напряжение. Может стоит попробовать расписать этот расск на более длинную вещь, а то получилось как-то скомкано.