Обсуждение рассказа as019 Найважливіша звістка

Після того як ГГ залишив Лану на планеті саму мене почала дратувати оповідь від першої особи. Особливо опис битви, де все відбувається в теперішньому часі. Якби хоч в минулому, то можна було б на бортовий журнал списати, а так на сповідь ГГ не тягне, бо все відбувається вже. Тому мене не полишало відчуття штучності.

Головні переломні події в оповіданні прописані прісно. Оп, і вони знищують корабель, який шукали мало не все життя. Вагань описано мінімум, немає надриву, інтриги, переживання. Коли корабель ГГ виходить зі строю, той просто констатує, ну все, гаплик, вмру сам. Трагізм ситуації не відчувається зовсім і сама ситуація з отим полишанням і ламанням корабля надто аж награна.

Вкінці я вже чесно була готова до прихованої вагітності й нащадків ГГ на планеті, керуючись назвою оповідання, але пронесло.

Головна ідея про те, що найважливіша звістка – любов (трохи пафосно-банально, але най буде) пройшла повз мене, бо щось я не так сильно ту любов між героями в тексті відчула щоб пройнятися.

Ось такі враження. Дякую за оповідання!

Вітаю, авторе!

Оповідання чудове, дуже сподобалося. Особисто в мене дві зауваги.

Перша - по логіці подій. Шмат іншопланетного заліза проявив агресію саме в той момент, коли це потрібно автору. Тобто, я б тут радив (якщо дозволите, звісно), якось мотивувати агресію. Якийсь імпульс, чи ще щось.

Друга - емоційна. Епізод, де ГГ усвідомлює, що кохану він більше ніколи не побачить. Тут проситься емоційний вибух з усіма фазами, від усвідомлення до примирення. А у вас ГГ одразу змирився з втратою. Якось це випадає з його образу, адже раніше описано, як він намагався викликати вогник в її очах.

Успіхів і наснаги!

Рассказ понравился, хотя согласен с моментами описанными предыдущими комментаторами - важнейшие эпизоды поданы слишком пресно и недостоверно. Но самая идея и финал рассказа очень хороши.

Поспішав із дед-лайном і не все всиг розписати.
Дуже шкодую, що не у повній мір розкрив відносини між головними героями до трагічних подій.
Дякую за відгук та зауваги!

Погоджуюсь із вашим баченням. Трохи не вистачило часу, аби більше все розписати. Особливо усі ті пречудові фази!
Вам також усього найкращого!
І особлива подяка за критичні зауваження!

Дуже вдячний за відгук!
Дійсно тим епізодами потрібно було приділити значнішу увагу.
Зосередитись більше на художній складовій оповідання, а не тільки на ідейній.
Обовязково врахую на майбутнє!

Вітаю. Тут напишу те саме, що вже неоднаразово писав: гарна ідея, але не вистачило майстерності як слід реалізувати. Загалом, історія непогана і мені подобається, але мушу погодитися з мілллю: всі найбільш емоційні моменти подані дуже сіро. Також не впевнений наскільки це етично вписати свою ДНК в генний код іншої форми життя і чи не змінило це радикально напрямок місцевої еволюції. Плюс: як видно з тексту, космічних цивілізацій як мінімум кілька, невже в Лани не було запасного способу зв'язку, бодай якогось сигнального маячка останньої надії, спеціального дрона з посланням SOS? Не повырю, що про таку ситуацію не подумали.
Мова пістрить русизмами й загалом не дуже зграбна, хоча відторгнення не викликає. З того, що муляло: "таки", а не "такі". Про решту Сильно Грамотний розповість, якщо дістанеться.
Підсумовуючи, оповідання невдале, але Ваш авторський потенціал помітно неозброєним оком, тож продовжуйте писати. Успіхів!

Олександр Ігнатенко спасибі за відгук.
Відповідаю на ваші запитання.

ГГ - чоловік, а не нюня, щоб отримувати задоволення від сліз та істерик. Стриманий, вольовий характер - ось головна його риса.
звичайно це змінило напрямок місцевої еволюції, пришвидшило її на мільйони років. І я вважаю, що це краще, ніж полишити все, як є на самоплив. Мені дуже цікаво якою б була ваша думка, якщо якась чужопланетна цивілізація, що зуміла добитись безсмерття для кожного із своїх громадян, дістанеться нашої планети і на підставі неетичності втручання у нашу еволюцію відмовить землянам у вічному житті... (До речі, гарна ідея для твору!)

в оповіданні було сказано, що міжзоряна система переміщення настільки надійна, що не допускає збоїв. А дрони самі не здатні створювати тунель для перельотів. Тобто яка б не була могутня космічна цивілізація, але які-небудь вразливі місця в неї мають бути. Хіба що її представники стануть справжніми Богами... Однак, гадаю, що і тоді у них будуть якісь проблеми, про які нам навіть важко пофантазувати. Ні?

От не треба на героя перекладати провину. Я написав, що саме подані сіро. Так-то він й переживає, й радіє, й плаче в тексті, просто це не зачіпає душу, а сприймається саме як факт.




Але ж саме так і має бути. Людство побачить, що це можливо і знатиме куди їм треба йти. Інакше, це вже не земне безсмертя, а подаруночок, а той інструмент впливу. Бо ж українських смартфонів немає не тому що їх зробити несила, а тому що значно легше купити. Особисто я терпіти не можу подачки й милостиню. Всього, що людина, народ чи цивілізація має, вона мусить досягти сама і у всього цього є ціна. До того ж, у випадку контакту з такою цивілізацією дивуватися треба буде саме якщо вони захочуть поділитися безсмертям, адже це викликає резонне запитання: "А що попросите натомість?"

Мені сподобалась ідея звістки, поданої таким чином, але якось незрозуміло, як таким чином вона щось спокутувала... Хех, вже вкотре на цій грі доводиться писати: гарна ідея, якій чогось не вистачає там-сям в реалізації...

В целом мне понравилась история. При этом не могу не согласиться с предыдущими замечаниями, но в то же время есть одна вещь о которой вроде бы никто не подумал. В том числе и сам автор. Они разнесли условно "вражеский" корабль. Подняли на борт обломки, но вместо того, чтобы исследовать их на наличие жизни, или её следов, она как девочка подросток упала в депрессию. Честно, я ожидал подоконника, космического дождя, тоненькую, серебристую, космическую сигарету, кофе из тюбика и мысли "о нём". А сам ГГ, опять-таки вместо того, чтобы заняться полезным делом, описанным выше, пытается эту девочку-подростка развеселить. Это не должно так работать...
Желаю автору творческих успехов и удачи в конкурсе!

Ванк, благодарю за отзыв!
Возможно, так это работает в далеком будущем, когда используется совершенная техника, и в социальном плане все более чем... А отношения многим романтичнее и наивнее, чем сейчас. То есть в утопии.
Впрочем, тогда автор должен был бы это как-то дополнительно объяснить в тексте рассказа...
Вам тоже все наилучшего в жизни и в творчестве!

Дякую за відгук, Мавко!!!
Створенням нового розумного виду Лана спокутувала те, що на її думку знищила останій корабель цивілізації, який чудом вцілів у війні. Тому головну героїню сильно мучила совість (Невже це виглядає так фантастично?!).

«дозволило б» — інакше утворюється минулий час, а не майбутній.


Якось не віриться — враховуючи кількість зоряних систем лише у нашій Галактиці.


час, поки


вчаться


може, саме


трішки — і


несила — див. \\\\\


у (збіг приголосних)


завиграшки


спеціальним


долоні, зрозуміло


куточках


Отже, я

таки


посміхалась, я


Отже, це


втискує. Перевантаження — це не множина, це єдине явище.


сектора, з


Надто барвисто і тому незграбно. Чому, на вашу думку, «хижак, що вистрибує із засідки на беззахисну жертву», небезпечніший за «хижака, що вистрибує із засідки на жертву, яка може захищатись», та й просто за будь-якого «хижака»?


значить, десь


Надто схоже на російське «хлынет». Краще «рине», «посуне».


Нелогічно. Чому вони не дослідили планету — хтось міг уціліти подалі від великих міст, десь у горах або підземних бункерах. Також слід було обстежити згадані планети та супутники — може, там залишились станції, колонії абощо. Простого огляду сенсорами з великої відстані недостатньо.


Мабуть, смерть


Ото не пощастило закохатися в дурепу пришелепкувату.


знаємо, хто


Можливо, лише


І будівництво нового, більш гуманного світу вони розпочали з нападу на корабель, що їм анітрохи не загрожував. Точно пришелепкувата.


Чи, може, вона


комп’ютеру: націлити


арсеналі, на


Що дивовижного в «густих лісах» та «великих рогатих тваринах»?


Можливо, саме


жаль, істот


Без «в»


все одно


Таки


Може, ти

просто хочеш мене


«Я» зайве.


час, проводжу


цікаво, з


можливо, ще


зло, ще


Ймовірно, все


немає


Дві двокрапки в одному реченні? Навряд чи так можна. Другу краще замінити на тире.


десятки


Принаймні, так


довго, з


зоряне


все одно


Згідно нового правопису, «пів» завжди пишеться окремо.


гіпотези


Звичайно, в


дзижчить


Можливо, кожен


Краще «зіпхнуть».


зважити, в

А навіщо? Тут що зважуй, що не зважуй — все одно.


зріст


зазвичай


вагових


з-за (збіг голосних)


Певно, таким

* * * * *

Загалом — добре. Емоційно, динамічно, читається легко. Але ось це викликає сумніви:

Доповнити гени тубільців людською ДНК — це не те саме, що доповнити, навпаки, людську ДНК генами місцевих істот. В другому випадку виникає питання: а що ж сталося з цим «місцевим видом»? Може, він мав шанс самостійно набути розум, але повністю зник, не витримавши конкуренції з новоствореними мутантами? Тоді, виходить, Лана створила одну цивілізацію за рахунок іншої. На мою думку, краще обмежитись першим варіантом.


Те, що Лана засуджує партнера за необхідний та вмотивований самозахист, виглядає дурним моралізаторством.