Обсуждение рассказа aq019 Spieluhr

Фінал потішив несподіванкою, але дорога до нього виявилася, на мій погляд, не дуже - багато повторів, нагадувань, які можна було б і не робити...
І все одно бажаю успіхів на конкурсі.

Що ж, це був один із тих випадків, коли епіграф до оповідання обіцяє, що саме оповідання має мені сподобатися (як поціновувачу подібної музики). Звісно, епіграф - це не твір, і після нього читача може очікувати суцільне розчарування. Тут такого не сталося. Отож, у цьому творі були три речі, які мені завжди подобалися: Rammstein, годинники (механічні, що дуже важливо) і старезна музична скринька. Поки читала, чомусь постійно чула в голові тікання годинників. І не одного, а декількох, купи годинників, що утворили в свідомості милозвучну какофонію (такий от оксюморон вийшов). Це додавало атмосферності написанному, і я ніяк не могла притлумити цей звук. Мабуть, так на мене подіяли перші абзаци. Лишень в самому кінці я почула мелодію скриньки. Та так, либонь, і мало бути.
Хороший твір. Мені сподобався

Шановний Неавтор!
Зверніть увагу, що ваш конкурсний нік - лише для відповіді під власним твором. Коментарі в гілках інших оповідань треба залишати під форумним ніком.
Це необхідно для об'єктивності оцінювання, в тому числі, і ваших власних творів іншими учасниками.

====
Модерировалось Администратором.

Браво, Авторе!
Спочатку здавалося, що дещо затягнута експозиція.
Утім, нам часто здається, що час уповільнюється, а він біжить, як завжди.
Тут Автору вдалося передати плин часу, ритм і музику.
Єдине - до опису першого дня в школі було враження, що події відбуваються як мінімум в позаминулому столітті.
Фінал не очікуваний, написано чудово.
Диявол криється в дрібницях
Успіху на конкурсі.

Атомосферність сподобалась, а от до фінальний фінт надто вже класичний. І тут виникають питання. Я думаю, Ви дивились фільм "Шосте відчуття". Так от у фільмі уся краса такого фінту в тому, що те, що бачить ГГ не суперечить фант.припущенню. Як і у фільмі, дружина ГГ з ним не розмовляє і особливо не контактує - це ок, а от чому Ваш ГГ не бачить сина? Хіба я щось упустила.
У будь-якому разі успіхів авторові!

Дуже насичена гарна мова, яка, на жаль, відчувається підкреслено фальшиво. Всі ці мовні красоти наче павутиною огортають сюжет, ховаючи його і ти просто не можеш проникнутися трагедією героя. Також "задниці" на фоні такого вишуканого слову пролунали прямо в стилі Діда Панаса. Фінт непоганий, але банальний, до того ж за ним загубився початковий посил: герой комусь розповідає свою історію, так кому? Ну, й не страшно, хоча потенціал є.
В цілому оповідання непогане, але не витримує власної заданої планки. Тобто, автор явно вміє писати, але цей твір написаний немов "для галочки". Може й з душею, але без бажання.

Вітаю, авторе!

Назагал, сподобалося. Як на мене, надто затягнутий вступ і середина, а от в кінцівці переживанням героя приділено замало уваги. За загальним багатослів'ям трохи втрачається відчуття горя. І, на мій смак, надто вже ідеалізовані стосунки. Занадто ванільно-солодкі.

Успіхів!

А мені сподобалося!
Я б ще на початку якусь інтригуючу деталь додав, бо не дуже зрозуміло чого та музика така важлива.
Але загалом добре!
Авторе, відгукніться! Тут вам купу коментів залишили.
Запрошуємо до обговорення!

Я навіть не помітив де автор намагався використати інструментарій горору. Драма з елементом містики, який використано саме для створення драматичного ефекту. Тай твіст в кінцівці не дивує, його навіть на цьому конкурсі використовували більш вдало. Зовсім мимо жанру конкурсу

Павло Че, ви точно читали оголошення про конкурс?

Де саме ви бачите, що наявність горору є необхідною умовою конкурсу?

@Птица Сирин Звісно читав. Саме у вашій цитаті про це і написано. Вже досить однозначні слова в правилах: «Просто жах!» горор, налякаємо. Та і навіть тут в шапці написано: «Конкурс горору». Тому я і прийшов грати на конкурс горору

Для жанрового конкуру відповідати жанру - це один з вагомих показників. У фіналі всі оповідання написані на досить непоганому рівні. Одиницю ставити треба, тому не відповідність жанру для мене вирішальний показник. В першому турі я став «ні» оповіданням, які на мою думку не відповідають жанру конкурсу.

Горор, саспенс – це певний інструментарій, який використовуються для того, що б викликати певні емоції. В цьому оповіданні містика використана для драматизму.

Від самого початку я захопився прочитанням, адже манера подачі нагадала твори Едґара Аллана По. Мелодійні речення, чудові метафори, спілкування з читачем і з порожнечею водночас.
Не погоджуся з деякими відгуками, що важко було поділити переживання героя — навпаки. Довгі очікування й роки поневірянь таки подарували подружжю дитину, і це дійсно найдорожчий скарб, який вони могли здобути. У цьому контексті природа почуттів ГГ розкрита повністю.
І навіть те, з яким завзяттям він розривав ту землю демонструє небажання героя сприймати дійсність.
Єдиним недоліком, особисто для мене, стала кінцівка. Не те, що вона передбачувана. Але такий прийом обігрується дуже часто, і мене більше б вразило, якби ГГ дійсно дістав би труп сина з труни. А опис почуттів героя в цей момент зміг би розірвати серця будь-якого читача.
Загалом враження більш ніж приємні.
Натхнення та успіхів!

Вітаю, авторе!
Стиль, як на мене дуже дивний, але хай буде!
Якийсь чудернацький світ світ змальований - немов паралельний. Я навіть придивлявся, може це не наш час, чи не наша країна. Але ж ні)
Як на мене це не зовсім горор, скоріше сюрр. Але поворот сюжету цікавий.

Успіхів у творчості!