Автор aq026 писал(а):
То що, далі сперечатимемося щодо рівню жахів у кожній оповідці? Чи визнаємо, нарешті, що тема у цьому напрямку неосяжна?
Це я вже не до автора "А у П" звертаюсь, а до всього загалу.
А от тепер порахуйте скільки в кожному з них трупів і зрозумієте, що порівняно з ними Кінгівське "Сяйво" цнотливий підліток поряд з досвідченим пікапером. Власне, я б ще докинув сюди класичний "Жах на вулиці В'язів" (у Фредді відмінне почуття гумору, яка, на жаль, геть зникло в перезапуску), "Дитячі ігри", "Повелителя ляльок", "Леприкона", "Джека Фроста" (не цього:
, а цього:
), з натяжкою "Крик" (хоча це вже пародія). В тому той краса комедійного горору, що він показує жахливі речі в смішному вигляді, але від того вони не перестають бути страшними.
Знову ж таки для дитячих жахалок ріки крові, пошматовані трупи не обов'язкові, та й взагалі вбивства не обов'язкові, але необхідно, щоб героям загрожувала небезпека. Ось, наприклад, уривок з моєї повісті, якраз в цьому жанрі:
"П’ятирічний Василько заклопотано копирсався в пісочниці. Незважаючи на пізню годину, його не квапили додому: мама захопилася розмовою з сусідкою. Певно, розмова видалася дуже цікавою, бо жінка заколисувала свою Соломійку, навіть не дивлячись у бік візка. Василько продовжував будувати паски і це заняття зовсім не радувало хлопчика, адже він дуже скучив за Жучком.
Жучок був їхнім цуценям. Чорним, з білою плямою навкруг ока, дуже веселим та грайливим. Василько постійно бавився з ним, гасаючи по квартирі, перевертаючи речі та розриваючи одяг під час гри у перетягування. Та якось Жучок захворів, не хотів більше гратися і тільки жалісно скавучав, згорнувшись клубочком на своїй підстилці. Батьки відвезли його до лікаря, а повернулися без нього. Сказали, що цуцика довелося залишити в лікарні до повного одужання. З того часу минуло три місяці і дорослі намагалися не згадувати більше Жучка. Коли ж Василько розпитував про нього, вони мовчали.
Сумно підперши голову, хлопчик відклав відерко і озирнувся. Він нітрохи не боявся близької ночі, адже в місті насправді ніколи не буває темно. Світилися вікна їхньої багатоповерхівки, блимали фари проїжджаючих повз машин і лампа на стовпі освітляла пісочницю та стіну будинку навпроти. Саме на останній Василько раптом помітив щось чорне. Він придивився уважніше і впізнав Жучка, розгледівши його коротке тіло та куций хвіст.
Підхопившись на ноги, хлопчик побіг за щеням. Мама щось палко пояснювала подрузі і не помітила його втечі. Песик зник і Василько прослідував за ним, завернувши за ріг.
Там виявилося значно темніше, але він все ж зміг розгледіти Жучка біля входу в підвал. Хлопчик схилився і простягнув до нього руки, торкнувшись натомість холодного твердого асфальту
– Тільки тінь? – розгубився він – Але як?
Раптом песик піднявся з землі, ставши об’ємним, але лишившись таким же чорним. Він збільшувався просто на очах, продовжуючи рости, аж доки, стоячи на чотирьох, не зробився вищим від Василька. Зляканий хлопчик позадкував.
– Жучок? – тремтячим голосом, запитав він. Звір обернувся, зловісно оскалившись. Напорошені вуха, витягнута зла морда, зневажливо вишкірені гострі ікла – це був вовк, лихий і дикий, невідомо як перенесений в бетонні хащі мегаполісу. Заплакавши, хлопчик кинувся навтьоки, але спіткнувся й впав. Хижак стрибнув на нього, роззявивши величезну пащу.
– Васильку! Васильку, ти де? – кликала його мама, завертаючи за ріг будинку. Ноги в жінки підкосилася, а сама вона закричала від жаху, побачивши кинуту лопатку сина. Василька ніде не було, а на стежці, загублений серед сотень собачих, лишився ніким не помічений велетенський вовчий слід."
Ще як приклад творчість Роберта Стайна можна згадати. Відчуваєте різницю з даним текстом? Немає нічого, що не варто читати діткам, які до 16 не повинні знати кольору крові, але ж все одно лякає. Власне, сам автор визнав, що додав роботу для кворума, за що особисто я йому дуже вдячний, але хіба перший тур не створений якраз для того, щоб відфільтрувати подібні жести підтримки, разом з творчими невдачами і просто слабкими/поганими роботами?
Велике прохання - зменшувати картинки до форумного розміру (на цей випадок існує попередній перегляд) та не цитувати трохи більше ніж повністю попередній коментар. І взагалі краще цю дискусію продовжити в болталці.
З повагою, ваша Птиця.