Чомусь ніхто з рецензентів до цього оповідання ніяк не дістанеться, навіть дивно – бо твір, як на мене, чудовий і вартий набагато більшої уваги. По-перше, цілком відповідає жанру, напруга і розкручування історії виникає з перших же ж рядків, без якихось зайвих описів і зволікань. Дуже атмосферно, але без штучного нагнітання страху – цю атмосферу викликають самі події, що відбуваються чи згадуються. До того ж атмосфера незвична і специфічна: наче така собі змінена реальність, у якій і жива Ярина, і мертва тітка, і містичні злидні стають однаково важливими і матеріальними персонажами довкілля, переплітаються і цілком природно співпрацюють. Як на мене, це взагалі один з найкращих і найбільш правдивих описів стану «зміненої реальності» у свідомості людини, який мені доводилося бачити. Саме не якоїсь штучної вигадки, а «зміненої реальності» у медично-психологічному сенсі. І це дуже круто! До того ж опис не «задушливий» і «в’язкий», а динамічний і саме тому цілком природний. Немає нічого зайвого, якихось затяжок абощо – гарне майстерне висвітлення подій, що рівномірно зберігається протягом усього твору. Сподобалося почуття естетичного балансу у автора: навіть бридкі сцени описані хоч і чітко й достовірно, але без штучних перебільшень задля шокування читачів. Натуралізму саме стільки, скільки треба. Ще сподобалася головна ідея: що ми самі створюємо собі злиднів, і саме тому вони нас жеруть. Адже Ярина отримала халепи у житті ще задовго до того, як відчинила скриньку. Але замість того, аби їх долати – звинувачувала містичні сили, лікувалася коньячком, усе таке.... А на тлі регулярного «лікування» алкоголем халепи набігають миттєво. А тоді все й покотилося і зрештою завершилося тим, чим завершилося. Якщо злиднів випустити і дати їм волю, вони тебе зрештою зжеруть… Чудова сцена, коли Ярині треба зачиняти скриньку, а вона замість зосередитися думає про якихось «рожевих метеликів» – і псує усю справу. Тобто, це наявно ілюструє загальний засіб мислення героїні – а саме таке мислення й здатне завести людини у такі негаразди, що й не знадобляться злидні зі скриньки, вона сама собі все чудовенько зіпсує. Тобто, Ярина сама й начебто непогана людина, не якийсь носій зла, але отака собі недбала вічна жертва, що стає жертвою саме за рахунок власної недбалості і несерйозності. Принаймні, мені так здалося. Цікаво б було почути версію автора. Також хотілося б відзначити чудову фахову композицію твору. Короткі розділи, що перемежають звичайні, надають додаткової напруги у динаміки у зав’язці, зникають під час розвитку і кульмінації – і зрештою такий само короткий розділ підсумовує всю історію. Ідеально! Дякую авторові за гарний твір і приємні враження. Успіху у конкурсі!
|